Іван Франко

Звичайно Франкове «переродження» сталося не одразу, вiн повiльно переходив на свiтогляднi позицii, проголошенi М. Драгомановим. Однак вiршi «Наймит» i «Поступовець», як вважав М. Павлик, засвiдчили остаточне прийняття нового. Іван Франко написав iх на народнi теми i пiдписав новим псевдонiмом – Мирон. На цьому Франкове переродження не завершилось. Вiн змiнився в усьому: модний одяг був замiнений вишиваною сорочкою, з листiв до коханоi зникла нiмецька мова, вiн вiдмовився вiд iдеi писати лише для iнтелiгенцii. Франко повернувся до своеi селянськоi iдентичностi.

У 1876 роцi Іван Франко робить першу спробу скомпонувати збiрку поезiй. Вiн готуе до друку збiрку «Баляди i розкази». У збiрочцi було 14 вiршiв, здебiльшого переспiви з росiйських i нiмецьких поетiв. Не ставши ще набутком читача, початкiвська збiрка втратила свое лiтературне значення. Понад десять рокiв по тому Іван Франко досить активно публiкував у перiодичнiй пресi своi поетичнi твори, але з окремою книжкою все ще не виступав.

Навеснi того ж року Ольга Рошкевич разом з батьком приiхала до Львова на бал, влаштований у Народному домi студентським товариством «Академический кружок».

Пiсля цього балу в листуваннi юнака i дiвчини з’являються слова про кохання. Іван просить у батька Ольги руки його дочки. Батько вiдповiдае згодою, однак радить трохи почекати. «До офiцiйних заручин не дiйшло», – сказав пiзнiше І. Франко.

Іван Франко перекладав для Ольги Шеллi, Байрона, Гете, фактично започатковуючи в украiнськiй лiтературi високохудожнiй адекватний переклад з чужих мов.

З допомогою І. Франка Ольга вперше знайомиться з кращими творами украiнськоi, росiйськоi й зарубiжноi лiтератури та за його ж наполяганням робить з них переклади для друку. Письменник вважав, що його кохана мае хист i може займатися лiтературною творчiстю. В альманаху «Днiстрянка», що вийшов у Львовi 1876 року, пiд псевдонiмом Надежда Ольга Рошкевич дебютувала як перекладачка оповiдання шведськоi письменницi Марii Софii Шварц «Сiмнадцятi i двадцять першi уродини»; в 1879 роцi для «Дрiбноi бiблiотеки», яку видавав Іван Франко, вона переклала й надрукувала вже пiд власним прiзвищем повiсть Е. Золя «Довбня».

Перший арешт

12 червня 1877 року Івана Франка заарештували й ув’язнили, звинувативши у причетностi до таемного соцiалiстичного товариства. Суд засудив письменника на шiсть тижнiв та 5 гульденiв штрафу. Але взагалi у тюрмi, враховуючи час слiдчого ув’язнення, І. Франко пробув дев’ять мiсяцiв.