Марко Вовчок

Освiчений молодий чоловiк, приемний у спiлкуваннi, чудовий оповiдач i спiвак, гарний на вроду, вiн скоро завоював симпатii вiдвiдувачiв салону Мардовiних. Коли до тiтки приiхала Марiя, серйозна, зосереджена в собi, добре начитана, Маркович захопився нею. Хоча вiн був на одинадцять рокiв старшим (народився у 1822 роцi), мiж ними зав’язалася тепла дружба. Усамiтнившись у куточку просторих покоiв, молодi люди подовгу розмовляли про лiтературу, народне мистецтво. Непомiтно для обох дружба переросла в кохання – освiдчившись одне одному, вони вирiшили одружитися.

Своя сiм’я

Згода одружитися з Опанасом Марковичем викликала сiмейний скандал. Проте нi тiтчинi умовляння, нi попередження про вiк i поганий стан здоров’я Марковича, нi погрози, нi плачi не могли похитнути рiшення Марii. Це й призвело до розриву з тiткою Мардовiною. Марiя вимушена була переiхати до Писаревих. У тiтки Варвари Дмитрiвни дiвчина пробула цiле лiто. Але на якийсь час попрощатися довелось i з коханим. Опанас Васильович повiдомив Марii, що iхнiй вiд’iзд в Украiну вiдкладаеться за браком грошей i через його поганий стан здоров’я.

Чоловiк також дуже турбувався через те, що хоче створити сiм’ю, не маючи доброго статку.

У цей час Марiя Олександрiвна робить своi першi спроби збирання зразкiв усноi народноi творчостi, i, мабуть, надихнув ii саме приклад майбутнього чоловiка. Один лист до нього вона починае словами: «Я там записала для тебе росiйську пiсню з вуст бабусi…» У 1850 роцi вона записуе в Єльцi старовиннi росiйськi пiснi, одна з яких особливо iмпонуе iй змалюванням сумноi розлуки дочки з матiр’ю («Через леса, леса темные /, Пролегла дороженька…»).

На початок 1850-х pокiв бiографи вiдносять i першi (не вцiлiлi) спроби самостiйноi лiтературноi творчостi майбутньоi письменницi.

Один з листiв Марii до Опанаса Васильовича потрапив до рук його брата, який, не дочекавшись приiзду Опанаса, прочитав послання й сам щиро вiдповiв майбутнiй родичцi: «Ось мiй рецепт для вас обох: 1. Здоров’я. 2. Служба.

3. Благословення Боже на з’еднання ваше».

Пiсля переiздiв, листування, зустрiчей Опанас Васильович у сiчнi 1851 року дiстав вiд орловського губернатора два важливi документи: про згоду на шлюб з дочкою пiдполковника Марiею Олександрiвною Вiлiнською та про надання вiдпустки на два мiсяцi в Єлецький повiт, Чернiгiвську, Полтавську та Киiвську губернii. І наприкiнцi сiчня вiдбулося весiлля Марii Вiлiнськоi й Опанаса Марковича. Молодята оселилися в Чернiговi, де О.