Ротонда душогубців

Молоденьке просо i старий полин переплiталися з його шпицями…

І ця ось машина, поламана, потовчена i розтягнена, тепер справдi не здатна те робити, для чого ii призначалося ще цiлою. А його ж батько ще цiлiсiнький своiми людськими здатностями, i от же його змушують бути гiрше непотрiбним, нiж оцей лам. Обставини життя завжди ласкавiшi до бездушних речей, вiдмовляючи iм тiльки можливiсть iхнього вжитку, коли вони справдi не вартi нiчого. Але люди поламаним речам додають ще якоiсь мстивоi мiстичностi бути для цiлих людей, викинутих iз суспiльства, показниками всяких катастроф особистих.

І нещаснi люди поневолi знаходять собi утiху у тiм жалю, який виникае iз свiдомостi, що вони мають однаковiсть з долею поламаних речей, якi себе справдi пережили. Таким чином, кожна рiч мае двi долi: одну тодi, коли вона свiжа i цiла, а другу, коли вона поламана. А людина?..

Іван Овсiйович не припускав думки, щоб його батько, оцей чоловiк, що править конякою, чекаючи вiд сина першого слова для розмови, мiг мати щось таке у своiй головi свiдомо, як оце промайнуло у його, молодого Бруса.

Але вiн певний був, що воно е у батька у вiдчуттi, i воно його разом з усiм пережитим здавлюе до найменших моральних розмiрiв…

Іван Овсiйович не мав такоi тривкоi певностi, щоб однонастроево ставитися до батька. Багато пережиткiв з дитинства i розповiдь Мадесова, як не е, а все-таки написала слiди в його душi. Це не говорило нiчого за його життевий досвiд чи мудрiсть, а тiльки пiдкреслювало його молодiсть.

І вiн згадав найстрашнiший випадок iз свого дитинства. Учився вiн у Матусiвськiй земськiй школi. І якось дiстав у одного свого товариша книжку «Індiана» Жорж Занди i, прийшовши додому i не готуючи лекцiй для другого дня, почав читати у черезсiнешнiй хатi коло столу. Вiкна були повитяганi з луток для бiльшоi вiльготностi у хатi, i замiсть iх були нап'ятi дротянi сiтки. Крiзь iх проходили подихи надвiрного повiтря i ворушили листя калачикiв у вазонах, якi стояли на пiдвiконню.

А на столi лежав великий нiж. Ним перед Великоднем i Рiздвом кололи свиней. І враз Іван чуе:

– Іване, а чи багато ти вже прочитав?..

Вiн пiдвiв голову i побачив молодшу сестру Прiську. Вона дивилася крiзь сiтку i посмiхалася. Йому стало досадно: чого вона йому заважае?.. І, не сказавши iй нi слова, знов похилив голову над книжку.