Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну

Наприкiнцi вiн представив свою службу в легiонi як суть iхньоi любовi та щастя: «Найбiльше, що я мiг би зараз зробити для тебе – це розлучитися та пiти добровольцем до легiону, щоб залишити тебе з ненародженою дитиною та вирушити на фронт, бо цим вчинком буде освячене наше кохання i приготовлене наше подружне щастя».

Бен-Гурiон писав, що коли закохався у неi й вирiшив назавжди об’еднати iхнi життя, то не хотiв дарувати iй «мiзерне, дешеве, повсякденне щастя», а швидше пiдготував для неi «найбiльше, найсвятiше, найглибше людське щастя, здобуте завдяки стражданням i мукам».

Вiн iз задоволенням вiдкрив для себе, що Паула здатна страждати разом iз ним «заради великоi справи». Це був майже договiрний момент його пiдходу, як той, яким Бен-Гурiон керувався у своiх стосунках iз батьком пiд час навчання. «Ми злилися в нашому коханнi, i вже не iснувало «я i ти», – писав вiн, – але натомiсть мое серце було твоiм серцем, i твое серце – моiм… i я все ще вважаю, що не один зголосився, а що ми обое добровiльно служимо в легiонi». [429 - Листи Бен-Гурiона до Паули вiд 14, 21 та 15 червня, 7 серпня 1918 року, наведенi у Erez 1971, pp. 355, 364, 357, 389, зi слiв Бен-Гурiона до Паули вiд 15 червня 1918 року, листи Бен-Гурiона до Паули у перiод його служби у Єврейському Легiонi британськоi армii вiд 30 травня, 1918 року – 20 липня 1919 року, BGA, особистий архiв Єгуди Ереза.]

Тут знову було показано повну вiдповiднiсть мiж потребами сiонiстськоi боротьби та особистими почуттями Бен-Гурiон.

Можливо, це було егоiстично з його боку. Можливо, його обтяжувало рутинне життя одруженого чоловiка; можливо, вiн розглядав шлюб як розподiл ролей мiж чоловiком-воiном i жiнкою, обов’язком якоi було материнство. Можливо, вiн залишив Паулу так само, як колись залишила його мати. Можливо, вiн справдi вiрив, що Єврейський легiон вартий цiни, яку повинна заплатити Паула, нiби це був поворотний момент iсторii. Що б там не було, нiхто його не примушував зараховуватися туди; вiн робив це за власним бажанням. Ймовiрно, це був единий спосiб повернутися до Палестини, i служба у легiонi нарештi додала до його полiтичноi бiографii вiйськовий роздiл. Пiд час другоi свiтовоi вiйни Бен-Гурiон, нiби випадково, помiтив: «Не так уже й просто та приемно бути солдатом. Я добре пам’ятаю днi й ночi глибокоi нудьги, коли ми з друзями носили унiформу». Тим, хто це чув вiд нього, могло здатися, що перед ними досвiдчений боець.