Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну

Вiн вiдвiдував кiлька таких шкiл, одна з яких була достатньо сучасною, де iврит вивчався за новим методом занурення у мову – «iвриту iвритом». Вiн також проводив кiлька годин щодня в державнiй школi, як того вимагав закон.[41 - N. M. Gelber 1963, esp. p. 169; Teveth 1977, p. 26.]

У Шломо Цемаха були iншi вчителi: з кращим походженням та за вищу плату за навчання. Вiн, крiм того, вивчав iсторiю, географiю та грецьку мiфологiю. Цемах запам’ятав Бен-Гурiона худим хлопцем невисокого зросту та трохи хворобливим на вигляд.

Бен-Гурiон згадував, що часто непритомнiв. Лiкар рекомендував йому проводити лiто в одному iз сусiднiх сiл, де вони й вiдпочивали iз сiм’ею матерi. Давид розповiдав, що там вiн вперше зiткнувся iз сiльським господарством. Цемах i Левкович також проводили час у тих селах.[42 - Zemach 1983, pp. 20, 11, 23; Ben-Gurion 1974b, p. 14; Lavi 1957, p. 28.]

«Абсолютно дорослий»

Через кiлька мiсяцiв як Бен-Гурiону виповнилося 11 рокiв, його мати пiсля пологiв вийшла на роботу.

Дитина народилася мертвою, i за кiлька днiв мати померла вiд зараження кровi. Це був жахливий удар. «Багато, багато ночей я бачив мою матiр увi снi й питав у неi: „Мамо, чому ми не бачимо тебе?” Та вона не вiдповiдала», – писав вiн, коли йому було вже далеко за вiсiмдесят. «Немае нiяких бар’ерiв мiж дитиною та матiр’ю… – вiв вiн далi. – Син завжди лишаеться сином своеi матерi, i коли його мати помирае, нiчого не змiнюеться. Це не близькiсть, це бiльше нiж любов, це ототожнення та навiть щось бiльше. Тому що немае нiчого схожого на материнську любов. Мама може бути тiльки одна, i вона е усiм. Ба бiльше, якщо вона помирае, жодна особистiсть, друг, знайомий чи кохана людина не можуть замiнити ii. Лишаеться порожнеча, суцiльна порожнеча, сповнена смутку, туги… нескiнченного смутку та туги. Хто може зайняти ii мiсце? Сирiтство, сирiтство…» Бен-Гурiон пiзнiше часто розмовляв i писав про матiр; неодноразово вiн зазначав, що ii смерть нiколи не припиняла мучити його навiть увi снi, попри те, що вiн не пам’ятав ii обличчя, i не лишилося ii свiтлини. «Втрата не полишала мое серце», – писав вiн багато рокiв по ii смертi. Попри те, що мати народжувала одинадцять разiв, пiклувалася вона про нього, наче вiн був ii единою дитиною, писав Бен-Гурiон. Вона була «криницею любовi, яку важко описати». Вiн ототожнював ii iз сiонiстською вiрою. «Фундамент нацii – це матiр», – заявив вiн на засiданнi Кабiнету мiнiстрiв.