Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну

70] Його перша зустрiч з Орiентом вiдбулася в турецькому порту Ізмiр. Коли його човен залишив порт i вийшов у море, Бен-Гурiон побачив Ізмiр, i той здався йому горою, обсипаною зiрками, сапфiрами та перлами. «З корабельного трюму я дивився на цей вид i думав, що це сон…». Серед пасажирiв були турки та араби, якi справляли «дуже приемне враження». Як вiн писав: «Майже всi вони доброзичливi та привiтнi… Можна сказати, що вони великi дiти». Вони спiвали, розповiдали анекдоти й «взагалi намагалися розважати нас, як тiльки могли».

[156 - Бен-Гурiона до батька, без дати; лист Бен-Гурiона до батька вiд 1 жовтня 1906 року, наведений у Erez 1971, pp. 71, 75.]

У п’ятницю, 7 вересня 1906 року, за дев’ять днiв пiсля виходу з Одеси, корабель пiдiйшов до Яффи. Бен-Гурiон вийшов на палубу, i його серце пришвидшено забилося. «Свiжий вiтерець обвiював нашi обличчя, i пташиний щебет, перший за всю нашу подорож, долетiв до наших вух», – писав вiн.[157 - Лист Бен-Гурiона до батька, без дати, наведений у Erez 1971, 1, p. 70.

042-79733_ch01_1P.indd 690 3/4/19 7:57 PM]

Палестина тодi була глухою провiнцiею Османськоi iмперii, що правила нею майже постiйно з шiстнадцятого столiття. За багато рокiв до приiзду Бен-Гурiона там виникла легенда. Як i iншi легенди про Святу Землю, вона мае бiльш нiж одну версiю, тому що рiзнi люди розповiдають ii по-рiзному. За версiею, що зберiгаеться в архiвi Бен-Гурiона, героями е три еврейських пiдприемцi на конях. Одного ранку, приблизно 1878 року, вони вирушили з Єрусалима до Яффи, а звiдти – до арабського села Малабес, де мали намiр придбати земельну дiлянку, на якiй заснувати сiльськогосподарську колонiю.

Вони привезли iз собою лiкаря, якому чомусь довiрили бути експертом з екологiчних умов. Лiкар пiднявся на дах будинку або, як каже дехто, на вершину пагорба, i мовчки стояв там. Вiн дивився навколо: на пiвнiч i на пiвдень, на схiд i на захiд. Пiдприемцi спостерiгали за ним в очiкуваннi. Нарештi лiкар спустився i сказав, що, на жаль, вiн не бачить жодного птаха анi на небi, анi на гiлках дерев. «А всi знають, – додав серйозно вiн, – що там, де не живуть птахи, не може жити й людина».

Трое вершникiв були дуже розчарованi. Вони покладали такi великi сподiвання на проект, i за деякий час до цього вже визначилися з назвою для нового села: Петах-Тiква, що означае «ворота надii». Зрештою, один iз них вибухнув: «А все ж таки!», другий вигукнув: «Ми спробуемо!» Третiй обiйняв своiх друзiв, i в усiх на очах заблищали сльози радостi.