Історія чемпіонатів Європи з футболу

Якраз цi роки ознаменувалися перемогою тотального футболу над застарiлою схемою 4–2–4, за якою четверо нападникiв майже не повертались на свою половину, тодi як захисники не ходили до ворiт суперника. Свiт i футбол переживали бурхливi змiни, тодi як Радянський Союз заглиблювався в перiод «застою». Тож i не двино, що «революцiйнi» пiдходи у футболi керiвництвом СРСР категорично не сприймалися.

ЄВРО-72 став останнiм змаганням «золотоi ери» збiрноi СРСР з футболу 1955–1972 рокiв, що стала за цей час чемпiоном Європи, двiчi фiналiстом ЄВРО i один раз четвертою командою континенту.

А якщо додати до цього пiвфiнал Чемпiонату свiту 1966, олiмпiйськi золото 1956, бронзу 1972 i 1976 рокiв, то можна смiливо стверджувати – в Радянському Союзi була одна з найсильнiших футбольних шкiл у свiтi.

Незабаром пiсля закiнчення Чемпiонату Європи в Бельгii сталася ще одна трагiчна подiя – вiд серцевого нападу раптово помер Густав Вiдеркер. Керiвник европейського футболу не дожив до приставки «екс-» до свого титулу Президента УЄФА, пiшовши з життя на 68 роцi.

З Вiдеркером померла iдея ЄВРО як вiдбiркового змагання до Чемпiонату свiту, кубкова система розiграшу i незалежнiсть участi у фiнальному турнiрi команди-господарки змагань. І хоча футбольною iсторiею бiльше обласканi попередник Вiдеркера i його наступник, але заперечувати внесок швейцарця у розвиток свiтового футболу нерозумно i безглуздо.

Роздiл 5. І гранди бувають битi, i чемпiонами стають по пенальтi

Артемiо Франкi, який прийняв УЄФА пiсля раптовоi смертi Густава Вiдеркера, увiйшов в iсторiю, як головний реформатор турнiру.

І хоча в структурi Чемпiонату Європи 1976 року ще жодних тотальних змiн у порiвняннi з двома попереднiми чемпiонатами не сталося: 32 збiрнi розiгрували 8 путiвок в чвертьфiнали у восьми групах, а фiнал чотирьох найсильнiших команд проводився в заздалегiдь обранiй краiнi – Югославii, однак докорiнно змiнилася фiлософiя турнiру.

Рiч в тiм, що iталiець Франкi був послiдовним прихильником iдеi незалежностi европейських першостей вiд свiтових чемпiонатiв. Саме ii вiн оголосив у своiй iнавгурацiйнiй промовi як президент УЄФА. І наслiдки не змусили себе довго чекати: при жеребкуваннi груп на ЄВРО-76 «сiяними» бралися не тi европейськi збiрнi, якi домоглися найбiльших успiхiв на останньому Мундiалi, а чвертьфiналiсти попереднього Чемпiонату Європи.