На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги, які нас вибирають». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги, які нас вибирають

Автор
Дата выхода
05 октября 2020
Краткое содержание книги Дороги, які нас вибирають, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги, які нас вибирають. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Юрій Мушкетик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».
Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.
Дороги, які нас вибирають читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги, які нас вибирають без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Приiжджi енкаведисти зiгнали до сiльбуду людей, i молодий учитель, вивчений Ревою на власний кошт, вичитував з газети про свого благодiйника та ворога народу Реву, котрий «труiв колгоспну худобу» та «гноiв народне зерно», а також про його матiр, стару «панi» Ревиху, а з вiкна сiльбуду було видно стару-престару перехняблену хату, по подвiр’i якоi дибала зiгнута до землi важкою працею бабуся (такоi зiгнутоi людини – вона спиралася на двi коротенькi карлючки й дивилася в землю – менi бiльше нiколи не доводилося бачити).
Розповiдала й моя мати, що вона одного разу зустрiла в мiстi Реву, й той запросив ii, як землячку, до себе додому на обiд. У квартирi був саморобний стiл iз дощок, замiсть стiльцiв – ящики, накритi газетами, господиня бiдкалася, а вiн ii заспокоював. На обiд був борщ i гречана каша без м’яса. Це був час, коли бодай окремi будiвники майбутнього сповiдували проголошенi постулати рiвностi, скромностi, власного прикладу.
Мовчали й моi батьки. Над батьком в той час повисла загроза арешту, одна вчителька написала на нього донос, буцiмто вiн припускаеться нацiоналiстичних висловлювань, «образив братнiй турецький народ», коли, увiйшовши до класу, закликав розшалiлих учнiв до порядку: «Чого ви галдите, як турки», а потiм погрожував iй самiй, комунiстцi: «буде тобi таке саме, як Пронiнiй»: Пронiну, вчительку, делегатку партiйного з’iзду буцiмто вбили вороги народу.



