Гетьманський скарб

Якось нiч застала нас просто посеред пущi, обоз вiдстав, i ми, боячися, аби вiн не збився з дороги або на нього не напали розбiйники, чекали на нього. Пуща – дика, вiтер розгойдував велетенськi сосни та ялини, й шапки снiгу падали додолу з глухим гупанням. Там, де ми зупинилися, стояла смолокурня, ми розпалили багаття, але всидiти в смолокурнi було немога; погрiвшись трохи, очамрiвши вiд диму, вибiгали. Мороз насiдав. Не дочекавшись обозу, рушили далi й десь пiд ранок добились до якогось села. Обоз прибув аж пiсля полудня, двое саней вiдбилося, й ми так iх i не знайшли.

У Пiтербурх в'iжджали довгим прямим трактом й зупинилися на заiжджому дворi в Матроськiй слободi, що за адмiралтейством, хоч у гетьмана та в панiв полковникiв i тут, у новiй столицi, було чимало вельможних зичливих знайомцiв. Одначе в Пiтерi тi вельможi не мали тих розсадистих, широких дворiв, що в Москвi, а проживали в камiнних будинках понад Невою. На той час всiляке кам'яне будiвництво в Москвi було заборонене царем, все росiйське вельможне панство царським велiнням зводило кам'яницi понад Невою та рiчками, якi впадають в неi, часом вбивали туди все, що мали, й добре, якщо кому випадало сухiше мiсце, а кому болото, той гарував та мучився, фундаменти домiв тонули в болотi; воздвигнутi взимку, бо лiто там вельми коротке, кам'яницi, коли повз них проiжджав вiз, трусилися, неначе лихоманнi.

По цю сторону рiчки, де стояли царськi палаци, яких три: два лiтнi i один зимовий, пишалися один перед одним найкращi будинки, з садами та металевими огорожами; на них з протилежноi сторони Неви дивилися широкими вiкнами такi самi кам'яницi, найкраща з них була князя Меншикова.

Тi будiвлi не веселили пiтерський люд, навiть вельмож, надто дорогим коштом вони будувалися, декотрi пани вщент порозорювалися на тому будiвництвi, на тих дорогих, бiломармурових колонах та статуях перед будинками i в садах. І ще чимало iнших великих будiвель стоiть у Пiтерi – е мiсце, де роблять кораблi, порох, полотно, крохмаль, i е фортецi, найбiльша з них – на протилежному березi рiчки, там церква з баштою, на якiй грають французькi куранти, i на iнших будинках такi ж дзигарi, вони б'ють години, а то й грають псалми. У мiстi кiлька мощених вулиць, i камiннi мости, але е й дерев'янi, нещодавно на одному такому мосту провалився царський виiзд, i цар дубасив посеред вулицi палицею генерал-полiцмейстера Девiера.