Тиміш та Юрій Хмельницькі

У той час, коли наказний гетьман Максим Кривонiс вiв повстанцiв на захiд, Богдан Хмельницький у Бiлiй Церквi формував органи влади Украiнськоi держави – Гетьманщини, насамперед украiнську армiю. Основнi сили Кримського ханства на чолi з самим Іслам-Гiреем ІV повернулися до Криму, i на боцi Богдана Хмельницького лишилася тiльки невелика орда перекопського бея – Тугая. На цей час припадае повернення Тимоша Хмельницького з Бахчисарая до батькiвськоi оселi. Восени 1648 р. вiн був уже чигиринським сотником (варто нагадати, що Чигирин у той час став столицею Украiни-Гетьманщини).

Ймовiрно, вiн брав участь у битвi пiд Пилявцями (вересень 1648 р.), з абсолютною впевненiстю можна твердити, що вiн брав участь в облозi Львова та Замостя у жовтнi-листопадi 1648 року. Дiйшовши до межi етнiчних украiнських земель (передовi загони вже напували коней у Вiслi), Богдан Хмельницький уклав перемир’я з новим королем Речi Посполитоi Яном Казимиром. Це не була його помилка, як твердить дехто, а цiлком обгрунтований крок. Адже вести вiйну на ворожiй територii, форсувати Вiслу в зимовий час, а потiм брати потужнi укрiплення Варшави та Кракова було б небезпечною авантюрою. Слiд додати, що у таборi повстанцiв з’явилася якась пошесть, вiд якоi помер Максим Кривонiс. Чимало полковникiв, не кажучи про рядових повстанцiв, прагнули повернутися додому, щоб вiдпочити i дочекатися теплоi пори року тощо. Таким чином, Богдан Хмельницький вчинив правильно, уклавши перемир’я i вiдступивши вiд берегiв Вiсли. Його помилка полягала тiльки в тому, що вiн не лишив гарнiзонiв у Галичинi та захiднiй частинi Волинi. А проте 1648 рiк назавжди увiйшов в iсторiю Украiни як рiк великих перемог, як рiк вiдродження Украiнськоi держави. Не випадково ж Богдана Хмельницького при його в’iздi до Киева вiтали як нового Мойсея, який звiльнив свiй народ вiд iноземного панування. Є у цiй справi боротьби за волю i незалежнiсть Украiни заслуга й Тимоша Хмельницького…

На рубежi 1648—1649 рр. Богдан Хмельницький перебував у Киевi.

Тепер його iменували «князем Русi i Молдавii», порiвнювали iз св. Костянтином І Великим, давньоримським iмператором. Вiн дiйсно прагнув до визволення всiх етнiчних украiнських земель i об’еднання iх пiд владою одного гетьмана, бiльше того, вiн уже тодi подумував про перетворення Гетьманщини з республiки у монархiю на чолi з единим правителем i себе розглядав як родоначальника династii. Не випадково вже на початку 1649 р.