Мир хатам, війна палацам

Сусiдськi дiди стояли довкола кружка, похилившись на цiпки, схвально притакуючи та непохвально хитаючи сивими головами.

Змiнив Колиберда Бриля тiльки раз – пiсля двадцять п'ятоi. Тут Наркис не витримав i запросився. На сороковiй вiн пообiцяв не спiвати «мать-анархiю» на Печерську, на сорок п'ятiй – обходити Рибальську Черепановою горою з заходу i Царським садом – зi сходу.

Жiнки стояли попiд хатою, тулили дитячi личка собi в фартухи, самi теж соромливо вiдвертались, втирали жалiсливi сльози i хлипали стиха, бо на тих, хто хлипав голосно, Іван Бриль грiзно гримав – за малодушне спiвчування люмпеновi-архаровцевi, дезорганiзаторовi пролетарськоi едностi.

Коли по п'ятдесятiй рiзцi демаркацiйнi кордони, отже, було визначено точно, – екзекуцiю припинено, руки й ноги Наркисовi розв'язано, Максим Радивонович натяг покараному на голову його крислатий капелюх та нап'яв на плечi чорну кирею, Іван Антонович дав йому ще раз у потилицю – i велетень-анархiст вилетiв за хвiртку котком, кленучи й нахваляючися.

Кляв вiн i Бога, i чорта, i буржуазiю, i пролетарiат, – а нахвалявся ще порахуватися-таки з… гегемонтом!

3

Інцидент, таким чином, лiквiдовано, i всi мужчини – Іван Бриль, Максим Колиберда, Оксентiй Нечипорук та сусiдськi дiди – посiдали на призьбi перекурити, а жiнки побiгли в хату – винести iм води, квасу, розсолу, будь-якого питва.

Головна подiя, яка й спричинила всi дальшi ексцеси, – неждане i недозволене поеднання Данила з Тосею, – не те щоб була забута, але ж вiдступила трохи на якийсь час: якось не випадало було повертатися зразу до поважноi справи пiсля пережитих щойно дрiб'язкових хвилювань.

Іван Бриль вже застидався свого карального пориву, було йому нiяково дивитись у вiчi iншим i особливо одвертався вiн вiд лiвоi сторони свого обiйстячка, де начебто нiкого не було, – тiльки хилився поточений шашелем паркан за хащами бузку. Одначе раз у раз нишком, з-пiд руки, Іван позирав саме туди, правда – дещо вгору, вище паркана, немов у небо.

Там, з тiеi сторони, за трьома чи чотирма подвiр'ячками з присадкуватими старосвiтськими хатинами, височiв новий модерний кам'яний будинок у мавританському стилi, i з балкона четвертого поверху цього будинку цiле подвiр'я Брилiв, отже, i все, що в ньому вiдбувалося, видно було як на долонi. Іван i рiзку, власне, покинув саме тодi, як побачив, що на балконi з'явився присадкуватий чоловiчок у жовтому чесучевому пiджаку.