Мир хатам, війна палацам

Флегонтовiй матерi заповiтна мрiя коханого чоловiка, пiсля його смертi, теж коштувала дорогенько: освiтнiй ценз для сина вона вигорьовувала безсонними ночами над шитвом, надсильними пiдробiтками по людях – «за все». Щастя ще, що з сина вийшов не ферт i не гульвiса: з п'ятого класу гiмназii вiн допомагав матерi, ганяючи по репетицiях та переписуючи ноти для лаврського хору.

– Флегонте! – гукнув Харитон через паркан i, не дочекавшись вiдповiдi, взяв на своiй трирядцi акорд до-мажор. – Виходь! Це ми – шахтарi: я й Данило!

На порозi хатини з'явився юнак.

Вiн не був такий вже високий, але мусив схилитись, щоб вийти в низенькi дверi. Буйнi чорнi кучерi вiд того поруху звисли йому на очi. Коли хлопець випростався i вiдкинув чуба назад, обличчя його засвiтилося привiтною посмiшкою:

– Здоровi, хлопцi! Куди вибрались? Чи, може, щось трапилось? – додав вiн тривожно, помiтивши, що обличчя товаришiв якiсь незвичайнi.

– Таки трапилось, – почав Харитон, – бодай не казати…

– А що таке? – стурбувався Флегонт Босняцький.

– До панi Капiтолiни по самогонку чимчикуемо! – випалив Харитон. – Данило оженився!

Вiн випалив це з удаваним жахом у голосi, але в очах його справдi свiтився жах, аж нiяк не удаваний, щирий.

Флегонт вибухнув реготом:

– Завжди ти щось вигадаеш! – Але раптом вiн побачив обличчя Данила. – Стiй! Даниле, справдi? З Тосею? Будеш женитись?

Данило не вiдказав i одвернувся.

– Тю! – заметушився Флегонт, теж дещо знiяковiвши. – Я зараз! Зачекайте хвилинку!

За хвилину Флегонт вже знову вибiг з хати у сiрiй гiмназичнiй тужурцi й форменому синьому кашкетi з срiбним гербом п'ятоi печерськоi гiмназii.

– Хлопцi! – заклопотано заговорив Флегонт, поспiхом пiдперезуючись форменим лакованим поясом з мiдною бляхою. – А як же буде з спiвами? Сьогоднi ж недiля: на п'яту, як завжди, призначено пробу. Марина Гервазiiвна гнiватись буде, коли ми не прийдемо втрьох!

Флегонт з Данилом, та й тимчасово, по старiй пам'ятi, й Харитон, брали участь у хорi печерськоi «Просвiти».

Данило спiвав басом, Флегонт – баритоном, Харитон – у партii других тенорiв. Робiтничий хор печерськоi «Просвiти» славився на весь Киiв, виступав у «домах трезвости» i навiть давав концерти в Троiцькому Народному домi. Зараз хор готував особливо вiдповiдальний в зв'язку з iдеею самовизначення нацiй репертуар: лисенкiвську кантату «Слава Украiнi». Керувала хоровою секцiею «Просвiти» курсистка Марина Драгомирецька, печерського доктора Драгомирецького дочка.