Мир хатам, війна палацам

Поширювати народне мистецтво, блиск його перлiв розкрити цiлому свiту – з одного боку, та пiдняти високо вгору найнижчi народнi низи, самобутнi народнi таланти, – з другого, – ось що вело курсистку Драгомирецьку в ii високому громадському пориваннi, хоч i була вона медичкою. Невихiд на спiванку трьох голосiв вона, безсумнiвно, сприйняла б як тяжку особисту образу.

– От тобi й раз! Справдi, спiви сьогоднi… – розгубився Данило. – Що ж його робити?

В нього навiть майнула думка, чи не вiдкласти весiлля до iншого разу: образити заповзяту й самовiддану в громадськiй дiяльностi панночку Марину Гервазiiвну та ще потiм ракiв пекти перед нею – Данило нiяк не хотiв.

– Ну, – пхикнув Харитон, не такий педантичний у виконаннi обов'язкiв i не такий делiкатний в ставленнi до осiб iншоi статi, – не щонедiлi ж люди женяться: мусить вона зрозумiти – сама, може, колись замiж пiде!

Флегонт злегка почервонiв. Припущення, що Марина Драгомирецька може за когось вийти замiж, було йому прикре.

– А ми зараз забiжимо до неi, i ти, Даниле, скажеш iй: так i так – спiвати сьогоднi не можу, беру шлюб.

Тепер почервонiв Данило.

Прийти до iнтелiгентноi дiвчини i так просто сказати iй, що, мовляв, женюсь i таке iнше, – Данило згорiв би з сорому.

– Нехай краще Флегонт, – запропонував вiн, – зайде i скаже за всiх.

Посперечавшися трохи та зiйшовшись на тому, що попередити Марину зайдуть всi втрьох i до слова, «для годиться» – все одно ж не прийде – запросять i ii, друзi подалися мерщiй виконувати свою головну мiсiю: «мантачити» набiр, бо грошей не було, вiдро самогонки в лаврськоi проскурницi панi Капiтолiни.

Лаврська проскурниця панi Капiтолiна, що з тiста пекла проскурки до причастя тiлом Господнiм, а з розчину до тiла Господня гнала на весь Печерськ самогон, була пiдприемець крутенький, i випросити в неi самогонки в борг, та ще цiле вiдро, було дiлом не простим.

Домовившися заставити Харитонову гармонь, – бо ж на весiлля однаково треба кликати троiстi музики, Данилiв святковий «спiнжак» – бо ж стояло вже лiто, та Флегонтовi пiдручники за сьомий клас, – однаково з переходом у восьмий вже непотрiбнi, – друзi вдалися до всебiчного обмiркування шлюбу Данила i Тосi без попiв i церкви.

Гiмназист Флегонт Босняцький вiдразу ж заявив про свое гаряче схвалення цього акту. До релiгii Флегонт Босняцький ставився iндиферентно, хоча й не був принципiальним безбожником та освiченим атеiстом.