Мир хатам, війна палацам

У кiмнатi був ще один стiл – круглий, з кiлькома стiльцями довкола – в кутку: для розмов з гостями «на рiвнiй нозi». Ще з меблiв було в кiмнатi тiльки два предмети: двi вузькi, готично видовженi, теж мореного бука, невеличкi шафи. Одна з шафок насправдi шафкою не була: в нiй вправлено величезнi дзигарi – такали вони м'яко i мелодiйно. Друга i насправдi була книжковою шафою, але на ii полицях стояло лише одинадцять книжок – у розкiшних сап'янових оправах з золотим тисненням на корiнцях. Це було повне видання «Історii Украiни-Руси» професора Михайла Грушевського.

На столi перед професором лежала купа друкарських гранок-шпальт: професор готував для перевидання скорочений курс своеi науковоi працi. Це мала бути «Коротка iлюстрована iсторiя Украiни». Потреба в такому виданнi була зовсiм невiдкладна: в годину визволення кожний син нацii повинен знати минуле своеi краiни, але ж не мiг кожнiсiнький перечитати десять тисяч сторiнок!.

На стiнах кiмнати око могло примiтити тiльки одну скромну окрасу. Над крiслом, осiняючи того, хто в ньому сидить, висiла невеличка рамка, на кшталт футляра для окладних iкон. Але iкони в футлярi не було. На бiлому муарi там схрещено два невеличкi прапорцi – малиновий i жовто-блакитний, над ними – викарбуваний з латунi невеличкий тризуб, а пiд ними – на бронзовому щитку з голубою емаллю – контур лева, що спинаеться на скелю.

Лев, що спинаеться на скелю, тризуб та малиновий i жовто-блакитний прапори, – все то були iсторичнi емблеми украiнськоi державностi, тiльки професор украiнськоi iсторii Грушевський ще остаточно не вирiшив, на котрiй же з них спинитись для встановлення державного герба Украiни тепер, коли зайшла-таки справа про утворення держави.

Бiльше в кiмнатi нiчого не було.

І був це не домашнiй кабiнет професора – в його власнiй оселi на Панькiвськiй вулицi, а був це кабiнет у примiщеннi «Педагогiчного музею» – по Володимирськiй, 57, де примiстилася тепер украiнська Центральна Рада.

Бо головою Центральноi Ради i був якраз професор Грушевський.

І сидiв вiн зараз у кабiнетi сам – замислений та заклопотаний.

Власне, настрiй у професора був чудовий, пiднесений настрiй.

Нацiональне волевиявлення навеснi тисяча дев'ятсот сiмнадцятого року вибухло раптом таким огнедишним вулканом, що годi було й сподiватися десять рокiв, рiк, навiть мiсяць тому.