Європейська криптологія

Французький посол у Римi Блез де Вiженер (1523—1596), ознайомившись з криптологiчними працями та iдеями Цезаря, Альбертi, Тритемiя, Белазо й Порта, захопився криптологiею. У 1585 роцi вiн написав книгу «Трактат про шифри» (фр. Traite des chiffres), де виклав основи криптологii. В нiй вiн висловив думку про те, що «усi речi у свiтi являють собою шифр. Уся природа е просто шифром i таемним листом». Пiзнiше цю думку повторили i Блез Паскаль, i батько кiбернетики Норберт Вiнер.

У своему трактатi Вiженер знову повторив iдею Кардано щодо використання «самоключа».

Заздалегiдь обмовлялася одна ключова буква алфавiта, та перша буква повiдомлення шифрувалася за рядком таблицi Тритемiя, що вiдповiдав цiй буквi. Друга буква повiдомлення шифрувалась за рядком, що вiдповiдав першiй буквi шифротексту i так далi.

Другий варiант використання таблицi Тритемiя, запропонований Вiженером, полягав у застосуваннi ключа-гасла. По сутi Вiженер, об'еднавши пiдходи Тритемiя, Белазо, Порта до шифрування вiдкритих текстiв, не внiс у них нiчого оригiнального.

Шифр Вiженера мiстив у собi алфавiтну квадратну таблицю Тритемiя, що складалася з 24 покрокових ротацiй у лiвий бiк прямого стандартного латинського алфавiту. У цiй таблицi перший горизонтальний рядок називався «лiнiею мови», а перший вертикальний стовпчик лiворуч – «таемною лiнiею». Ключем могло бути будь-яке слово, букви якого виписувалися пiдряд над чи пiд буквами вiдкритого листа. Причому, коли воно закiнчувалось, то записувалося знову, циклiчно повторюючись, поки не закiнчувався текст.

Цей ключ i був «таемницею», який Белазо називав «паролем», а Вiженер назвав «гаслом». У наш час ключова послiдовнiсть букв або цифр одержала назву «гама» за аналогiею з вiдомим музичним термiном. Таблиця Вiженера легко вiдновлювалася перед самим процесом шифрування, пiсля чого могла бути знищена.

Запропонована Вiженером шифросистема стала першим великим вiдкриттям у криптологii з часiв Юлiя Цезаря, яка протягом 350 рокiв вважалася однiею з найнадiйнiших систем.

Головною ii перевагою була простота.

Повiдомлення шифрувалося буква за буквою, для чого в таблицi треба було знайти стовпець, позначений тiею ж буквою, що й вiдповiдна буква ключа, та рядок, позначений тiею же буквою, що й буква вiдкритого тексту, що лежала пiд даною буквою ключа. Буква, що лежала у таблицi на перетинаннi зазначених стовпця та рядка, й була потрiбним шифросимволом.