Європейська криптологія

На думку Порти, у криптограмi 3-кратне повторення букви шифротекста сигналiзувало про те, що ключем iз трьох букв, розташованих в звичайному алфавiтному порядку, був зашифрований вiдкритий текст, у якому було три букви в порядку, протилежному алфавiтному. Мiркуючи з цього приводу, Порта впритул пiдiйшов до унiверсального методу розкриття багатоалфавiтних шифрiв, знайти який вiн так прагнув:

«Оскiльки… мiж першими трьома „М“ i цими ж трьома буквами, повтореними в 13-му словi, знаходиться 51 буква, я дiйду висновку, що ключ повторений три рази, i правильно вважаю, що вiн мiстить 17 букв».

Однак Порта так i не скористувався своiм спостереженням. У результатi багатоалфавiтний шифр продовжував вважатися надiйним протягом трьох наступних столiть.

У своiй книзi Порта ввiв свою таблицю багатоалфавiтного шифрування (див. таблицю).

Шифрування повiдомлення здiйснювалося за допомогою секретного гасла-пароля, що перiодично виписувався над вiдкритим текстом.

Буква гасла визначала алфавiт (заголовнi букви першого стовпця), розташована пiд ключем буква вiдкритого тексту шукалася у верхньому або нижньому напiвалфавiтi та замiнялася вiдповiдною iй буквою другого напiвалфавiту.

Наприклад, якщо як гасло використати слово «UKRAINE», то шифрування слова «UZHGOROD» буде виглядати таким чином:

гасло ...................UKRAINE

вiдкритий текст …UZHGOROD

шифротекст ………LHQTKLMN

За цей шифр Порту пiзнiше назвали батьком сучасноi криптографii, але у той час цей шифр не знайшов широкого застосування.

Причиною цього була необхiднiсть постiйно мати при собi вказану таблицю та складнiсть процесу шифрування. Разом з тим, був даний iмпульс для появи iнших шифрувальних систем (наприклад, Вiженера).

Також Порта запропонував шифр простоi бiграмноi замiни з використанням квадратноi таблицi зi змiшаним алфавiтом i паролем. У ньому пари букв (бiграми) позначалися одним спецiальними графiчними символами.

Наприклад, бiграма «ЕА» замiнялася грецьким символом «?», бiграма «LF» – символом «?» тощо.

Вони заповнювали квадратну таблицю розмiром 20х20, рядки й стовпцi якоi були занумерованi буквами латинського алфавiту. По сутi справи це був той же шифр простоi замiни, але на рiвнi двобуквених сполучень. Криптостiйкiсть при такiй замiнi порiвняно до шифрування по буквах значно пiдвищувалась.