Європейська криптологія

Цi книги, до речi, були навчальними посiбниками росiйського криптолога XVIIІ столiття Епiнуса.

Криптологiя вже була вiдома багатьом та застосовувалася в багатьох шарах суспiльства. Так, англiець Самуель Пепiс (1633—1703) став всесвiтньо вiдомим своiм зашифрованим щоденником, згiдно з яким iсторики пишуть працi про перехiд вiд Пуританства до Реставрацii. Мистецтвознавцi включили цей добуток у свiтову скарбницю лiтератури. Пепiс закiнчив Кембридж завдяки кузену батька – адмiралу Монтегю та мав багато друзiв: ученого Ісаака Ньютона, архiтектора Крiстофера Рена, поета й драматурга Джона Драйдена.

Пепiс був особисто свiдком таких незабутнiх для Англii подiй, як повернення короля Чарльза II в Англiю, велика чума 1664 року, пожежа Лондона 1666 року, революцiя 1688 року.

Своi мемуари Пепiс зашифрував за системою криптолога Томаса Шелтона та додатково своiм власним шифром, оскiльки мiстили багато скандальних фактiв про великих сучасникiв. Разом з його особистими книгами та паперами щоденник пiсля смертi письменника потрапив у Кембридж, де вiдразу ж привернув увагу дослiдникiв.

Перший успiх у його розшифруваннi був отриманий лише в 1822 роцi, а повнiстю вiн був розшифрований у 1899 роцi.

3. Ера «чорних кабiнетiв»

У 1506 роцi «секретарем з шифрiв» Венецiанськоi республiки був призначений Джованi Соро. Вiн прославився тим, що з успiхом розкривав шифри численних европейських князiвств. Слава Соро була настiльки велика, що починаючи з 1510 року папська курiя надсилала йому для розкриття шифри, з якими не могли справитися в Римi.

У 1526 роцi папа Климент VII двiчi направляв Соро перехопленi депешi для дешифрування, i обидва рази Соро домiгся успiху. А коли одне з послань Климента потрапило в руки його супротивникiв, той викрикнув: «Соро може розкрити будь-який шифр!», – i направив Соро копiю цього послання, щоб з'ясувати, чи надiйно воно зашифровано. Климент заспокоiвся тiльки тодi, коли Соро повiдомив, що не може його прочитати. Хоча хто знае, чи не намагався Соро навмисно ввести папу в оману помилковими заявами про надiйнiсть його шифру.

У 1542 роцi Соро отримав двох помiчникiв. З цього часу Венецiя мала вже трьох квалiфiкованих криптоаналiтикiв. iхне примiщення знаходилося в палацi венецiанського правителя, де вони працювали за зачиненими дверима. Нiкому не дозволялось iх турбувати, а iм самим не дозволялося залишати свое робоче примiщення, поки не буде знайдений вiдкритий текст черговоi перехопленоi криптограми.