Європейська криптологія

З цiею метою вiн направив до Парижа талановитого юнака, який швидко розправлявся з шифрованими листами. Це був Томас Фелiпес, перший видатний криптоаналiтик з Англii.

За результатами проведених заходiв все шифроване листування Марii Стюарт, в якому вона давала згоду на змову проти Єлизавети та рекомендацii! щодо ii здiйснення, розшифровувалося Фелiпесом та надходило до Уолсингема. Цi листи та шифр, яким вона користувалася разом з iншими зрадниками, послужили головним матерiалом для обвинувачення на засiданнях суду, який визнав Марiю Стюарт винною у державнiй зрадi.

8 лютого 1587 року о 8-й годинi ранку вона пiднялась на ешафот, стала на колiна та мужньо прийняла вiд ката три удари сокирою. Таким чином, криптоаналiз прискорив смерть Марii, королеви Шотландii.

У 1589 роцi королем Францii став Генрiх IV, що вiдразу ж був змушений вступити в запеклу боротьбу зi Священною лiгою. Священна лiга на чолi з герцогом Майенським контролювала столицю та всi iншi великi мiста Францii, одержуючи великi пiдкрiплення у виглядi живоi сили та грошей вiд iспанського короля Пилипа ІІ.

Генрiх був з усiх бокiв оточений супротивником. Але саме в цей важкий для нього час у його руки потрапила частина листування Пилипа з iспанським военачальником Хуаном Моро.

Листи Пилипа були зашифрованi, але в Генрiха секретарем з шифрiв у той час служив 49-лiтнiй математик Франсуа Вiет (1540—1603), засновник сучасноi елементарноi алгебри. Його теорему про корiння й коефiцiенти квадратних рiвнянь дотепер вивчають у школi.

Вiн також був членом таемноi ради та займався адвокатською практикою. У 1588 роцi Вiет прочитав шифровану iспанську депешу, адресовану Олесандро Фарнезе, герцогу Парми, що командував iспанськими вiйськами Священноi лiги.

З тих пiр Генрiх передавав Вiету всi новi перехопленi депешi, щоб з'ясувати, чи зможе той повторити свiй успiх. Вiет, працюючи разом з голландським криптоаналiтиком Пилипом ван Марнiксом, зумiв приблизно за рiк розкрити шифр короля Іспанii Пилипа II, що до цього часу вважали невразливим не тiльки в Іспанii, але й у Ватиканi – одному з найбiльших криптологiчних центрiв того часу.

Розвиток криптоаналiзу на Заходi виявився в прямiй залежностi вiд розквiту дипломатii. З тих пiр, як держави стали пiдтримувати постiйнi дипломатичнi вiдносини, iхнi посли, яких iнодi iронiчно називали «почесними шпигунами», регулярно вiдправляли до себе на батькiвщину великi послання.