Європейська криптологія

Цьому сприяла його досить висока стiйкiсть (у всякому разi, до автоматизацii дешифрувальних систем): квадрат 5х5 для латинського алфавiту мiстить 15511210043331000000000000 (розрахунок досить приблизний) можливих положень, що практично виключае його дешифрування без знання ключа.

Ледащi й тому винахiдливi римляни в IV столiттi до н.е., щоб спростити процедуру шифрування, почали застосовувати два шифрувальнi диски. Кожний iз дискiв, розмiщених на загальноi вiсi, мiстив на своему ободi алфавiт у випадковiй послiдовностi.

Кожнiй буквi першого диска вiдповiдала буква другого, що й становило шифр. Знайшовши на одному диску букву тексту, з iншого диска зчитували вiдповiдну iй букву шифру. Такi прилади, що породжували шифр простоi замiни, використовувалися аж до епохи Вiдродження.

Цi криптосистеми активно застосовувалися в Давнiй Грецii та Римi й надовго визначили характер криптологii. В умовах потреби ручного розшифрування, полiбiйський квадрат був практично невразливим шифром, а скитала та диск Енея були досить простi, проте дозволяли оперативно зашифровувати й розшифровувати iнформацiю, що робило iх вигiдними, скажiмо, в польових умовах для оперативноi передачi наказiв.

Із занепадом античноi цивiлiзацii та утворенням у Європi варварських держав, криптологiя занепала. Велика шкода ii розвитку була завдана в часи середньовiчноi iнквiзицii. Всi кращi досягнення цивiлiзацii, а разом з ними й криптологiя, були втраченi.

За свiдченням святого Джерома «увесь свiт поринув у руiни». В умовах, коли грамотнiсть була вкрай низька, зашифровувати повiдомлення не було необхiдностi, тому й самих письмових повiдомлень практично не було.

Так, король франкiв Карл Великий, засновавший у 800 роцi Священну Римську iмперiю, навчився читати й писати тiльки у 50 рокiв. Проте Карл Великий знав i використовував у листуваннi зi своiми генералами шифр замiни букв алфавiту групою символiв.

Освiта й грамотнiсть у тi часи зосередилися в церквi, тому тайнопис став ii монополiею. Церква ухвалила, що простим парафiянам не можна приховувати таемницi вiд «Господа», а тайнопис – це «ересь». За використання тайнопису передбачалися жорстокi заходи покарання, аж до страти.

Крiм вищеперерахованих причин, криптологiя перебувала в занепадi ще й тому, що в нiй бачили елементи чаклунства.