Радянський спецзв'язок

До складу ВРК увiйшов вiддiл зв'язку, що вiдповiдав за роботу центральноi телефонноi станцii Смольного iнституту та пiдтримку прямих лiнiй зв'язку з регiонами можливих вiйськових дiй.

З перемогою революцii Петроградська Рада стала головним виконавчим органом нового уряду. Змiнилося i призначення засобiв зв'язку: iз засобiв керування збройним повстанням вони перетворилися в засоби керування державним апаратом. Зв'язок «Смольного» став, власне кажучи, урядовим зв'язком, тому що вiн став використовуватися винятково для обслуговування вищих державних органiв влади.

У систему цього зв'язку ввiйшли центральна телефонна станцiя «Смольного», локальнi станцii, телеграф «Смольного» та Царскосельська радiостанцiя.

Пiсля утворення вищих органiв державного управлiння – Всеросiйського Центрального Виконавчого Комiтету (далi – ВЦВК) i Ради Народних Комiсарiв (далi – РНК) – колишнiй вiддiл зв'язку ВРК увiйшов у повному складi в апарат ВЦВК. Головним завданням вiддiлу, керiвником якого став М.Ф.

Андреев, тепер було забезпечення телефонним i телеграфним зв'язком ВЦВК i РНК. У той час у кожному вiдомствi не було можливостi мати своiх фахiвцiв зв'язку, тому кожен надiйний зв'язкiвець був на особливому рахунку.

Голова РНК В. Ленiн наполягав на тому, щоб урядовий зв'язок дiяв безперебiйно в будь-яких ситуацiях, був якiсним i, найголовнiше, забезпечував таемнiсть переговорiв. Для виконання цих вимог в основу органiзацii зв'язку були покладенi наступнi принципи: забезпечення зв'язку по дротах, спецiальний вiдбiр обслуговуючого персоналу, встановлення суворого порядку користування засобами зв'язку, застосування спецiальних шифрiв i умовних сигналiв.

Пiд час громадянськоi вiйни в Радянськiй республiцi активно розвивався вiйськовий зв'язок. Були проведенi заходи з метою забезпечення централiзованого керiвництва вiйськовим зв'язком i чiткою взаемодiею органiв вiйськового зв'язку з установами Народного комiсарiату пошти i телеграфiв (далi – НКПiТ). У травнi 1918 року до складу НКПiТ був введений вiддiл вiйськового та вiйськово-морського зв'язку.

Основа урядового зв'язку була закладена в 1918 роцi при переiздi Радянського Уряду до Москви. Силами фахiвцiв вiддiлу зв'язку ВЦВК, НКПiТ, а також Московськоi мiськоi телефонноi мережi була спроектована та побудована мережа урядового зв'язку в Кремлi. У вереснi 1918 року в телефоннiй кiмнатi Кремля був встановлений 100-номерний концентратор прямих проводiв «ЦБ-100/20».