Радянський спецзв'язок

Третя станцiя такого ж типу, емнiстю 1500 номерiв, що знаходилась на вул. Грушевського, була введена в експлуатацiю в наступному роцi. В тому ж роцi запрацювала i станцiя на 4 тисячi номерiв на вул. Нижнiй Вал.

У 1937 роцi телефонна щiльнiсть збiльшилась iз 1,2 пiсля громадянськоi вiйни до 3,5 номера на 100 мешканцiв столицi. У кiнцi 1939 року емнiсть АТС в Киевi складала 22400 номерiв, магiстральна кабельна мережа нараховувала 25000 пар. До 1 сiчня 1941 року на телефоннiй мережi дiяло близько 19 тисяч телефонiв та 10 тисяч були включенi в рiзнi вiдомчi станцii та мали можливiсть виходу на мережу мiста.

6 листопада 1943 року в столицi були змонтованi пiдстанцii ручного обслуговування типу «ЦБ» емнiстю 200 та 300 номерiв. У сiчнi 1944 року запрацювала ручна телефонна станцiя «ЦБ» емнiстю 1000 номерiв. Одночасно монтувалась АТС машинноi системи на 4 тисячi номерiв, яка була здана в експлуатацiю 24 серпня того ж року. А в сiчнi 1945 року вже розвернулось будiвництво АТС декадно-кроковоi системи.

Наступний етап удосконалення вiтчизняних АТС почався в 1947 роцi, коли радянськi фахiвцi розробили нову систему АТС – декадно-крокову (АТС-47). ii впровадження в експлуатацiю вiдбулося в 1949 роцi. Основними комутацiйними елементами АТС декадно-кроковоi системи стали столiнiйнi пiдйомно-обертальнi шукачi (ДШИ-100), обертальнi шукачi (ШИ-11) i плоскi телефоннi реле (РПН).

А свiтова телефонна iндустрiя в цей час працювала над створенням бiльш сучасних АТС.

Для керування АТС застосовувалися безконтактнi комутацiйнi елементи – електроннi та iоннi лампи, електронно-променевi трубки, напiвпровiдниковi прилади тощо. У 1954 роцi в Осло була введена в експлуатацiю механо-електронна АТС на 2 тисячi номерiв, що була запропонована бельгiйськими iнженерами. У тому же роцi в Англii був випробуваний перший макет АТС, повнiстю побудованоi на електронних приладах. Так починалася нова ера телефонii – електронна.

2. Народження урядового зв'язку

Велику роботу з органiзацii зв'язку революцiонери-бiльшовики провели напередоднi жовтневого збройного повстання у 1917 роцi у Петроградi (нинi – Санкт-Петербург). Для керiвництва збройним повстанням Петроградська Рада робiтничих i селянських депутатiв утворила Вiйськово-революцiйний комiтет (далi – ВРК) пiд головуванням М. Подвойського, який розмiщався у Смольному iнститутi.