Радянський спецзв'язок

Початком утворення радянськоi апаратури засекречування став 1930-й рiк, коли у НКПiТ почав роботу Володимир Олександрович Котельников. У 1931 роцi у цьому наркоматi пiд його керiвництвом була створена науково-дослiдна група у кiлькостi 5—10 осiб, що розпочала розробку телефонноi апаратури засекречування для магiстральноi короткохвильовоi (далi – КХ) лiнii радiозв'язку Москва-Хабаровськ.

Оскiльки повiдомлення, переданi лiнiею радiозв'язку, легко могли бути перехопленi iноземною розвiдкою, Котельников у 1939 роцi запропонував створити шифратор для засекречування мовних сигналiв.

Ця пропозицiя мала важливе державне значення, тому для його реалiзацii в Центральному науково-дослiдному iнститутi зв'язку (далi – ЦНДІЗ) НКПiТ була органiзована спецiальна лабораторiя.

Для пiдвищення стiйкостi засекречування мови Котельников запропонував нову систему, засновану на квазiвипадкових (вiдомих тiльки одержувачу повiдомлення) перестановках тимчасових вiдрiзкiв мовного сигналу, переданого телефонним каналом. Прийнятий сигнал пiддавався зворотнiй операцii, у результатi чого вiдновлювався вихiдний порядок проходження тимчасових вiдрiзкiв мовного сигналу, i вiн ставав розбiрливим.

В результатi у 1939 роцi лабораторiею Котельникова була створена унiкальна багатоканальна телефонно-телеграфна апаратура радiозв'язку, що вперше використовувала одну бiчну смугу частот, та вiдповiдна апаратура телефонного засекречування. Ця апаратура була встановлена на Жовтневому передавальному центрi в Москвi та введена в дослiдну експлуатацiю на лiнii радiозв'язку Москва-Хабаровськ.

Ця магiстраль з'явилася найбiльшим досягненням вiтчизняноi i свiтовоi радiотехнiки того часу.

Оскiльки потреба в апаратурi засекречування телефонних розмов була дуже велика (про стан робiт неодноразово доповiдалося наркомом внутрiшнiх справ керiвництву держави), органи держбезпеки вважали можливим одночасно звернутися до закордонних фiрм-виробникiв подiбноi апаратури. На той час вiтчизняним фахiвцям уже були вiдомi наявнi iноземнi аналоги апаратури секретноi телефонii, що проектувалася у СРСР.

Так, американська установка з однократним перевертанням частот використовувалася в Московському радiотелефонному центрi, а шифратор фiрми «Сiменс» був у 1936 роцi випробуваний на магiстралi Москва-Ленiнград. Однак була необхiдна повна та достовiрна iнформацiя щодо закордонних шифраторiв: розглядалася можливiсть розмiщення замовлень на розробку новоi апаратури або придбання готовоi продукцii.