Радянський спецзв'язок

20 березня 1937 року «Технопромiмпорт» одержав вiд НКВС «Замовлення на закупiвлю за рубежем апаратури секретноi телефонii». Через «Технопромiмпорт» i Наркомат зовнiшньоi торгiвлi на початку 1937 року було запитано бiльш десятка европейських фiрм, що робили апаратуру надтонального телефонування, у тому числi «Сiменс» i «Лоренц» (Нiмеччина), «Бел Телефон» i «Аутоматик Електрик» (Бельгiя), «Стандарт Телефон енд Кеблз» (Великобританiя), «Хаслер» (Швейцарiя), а також «Ерiксон» (Швецiя). До запитiв, як правило, додавалися технiчнi вимоги до апаратури: забезпечити захист вiд розшифрування за допомогою радiоприймача з додатковими простими пристроями.

Проте бiльшiсть фiрм вiдповiли на запит прямою вiдмовою. Деякi зажадали за розробку шифраторiв дуже високу цiну (у межах 40—45 тисяч доларiв – у той час це була досить велика сума). Серед деяких прийнятних пропозицiй заслуговувала уваги тiльки вiдповiдь англiйськоi фiрми «Стандарт Телефон енд Кеблз», чиi шифратори могли бути використанi як додаткове устаткування на каналi радiозв'язку Москва-Хабаровськ.

Тому актуальною була проблема створення власноi (в рамках ОВ ГУДБ НКВС) науково-технiчноi бази, яка дозволила б в найкоротшi термiни вирiшити завдання оснащення ВЧ станцiй апаратурою засекречування (згiдно з термiнологiею того часу – оперативною технiкою). У 1936 роцi у складi 13-го вiддiлення Оперативного вiддiлу вже функцiонувала радiолабораторiя, яка займалася розробкою спецiальноi радiо-, телеграфноi й телефонноi апаратури урядового зв'язку.

Подiбна лабораторiя була також створена при оперативному вiддiлi Управлiння держбезпеки НКВС по Ленiнградськiй областi.

У той перiод у сферi секретноi телефонii працювали ще 6 органiзацiй: ЦНДІЗ НКПiТ, НДІЗ i телемеханiки НКВМФ, НДІ РСЧА НКО, НДІ-20 Наркомату електропромисловостi (далi – НКЕП), а також комбiнат iменi Комiнтерну i завод «Красная Заря». Однак чисельнiсть цих пiдроздiлiв тодi була невелика: 5—10 осiб.

Найбiльше активно працювали та створили зразки апаратури засекречування ЦНДІЗ НКПiТ i завод «Красная Заря».

Навеснi 1936 року пiсля того, як спiвробiтники ВУЗ ознайомилися з наявними матерiалами щодо апаратури засекречування в СРСР i за кордоном, був зроблений висновок про необхiднiсть i можливiсть проектування та зборки двох напiвкомплектiв апаратури, подiбноi до апаратури надтонального телефонування системи «Сiменс» зразка 1932 року.