Російська криптологія

Посилалися в КЗС такi азбуки в конвертах, якi опечатувалися червоними сургучними печатками, однак не державними, а особистими вiдправникiв. Пересилали шифри досить часто, адже термiн iх дii був обмежений i документи, що вийшли з дii, направлялися в КЗС.

Постiйно шифроване листування здiйснювалося з дипломатичними представниками Росii за кордоном, зокрема: при вiденському дворi – Голiциним, Урбiхом, Беклемiшевим, Веселовським; при прусському дворi – з Льотом, а потiм з Головкiним. Спецiальнi шифри для листування з росiйським двором мали: Матвеев – посол в Англii, Голландii, Австрii; Куракiн – посол в Римi, Лондонi, Нiдерландах, Ганноверi, Парижi, i багато iнших дипломатiв, чиi шифри збереглися.

Часто зашифровувалися листи й коронованих кореспондентiв – польського короля Августа II, прусського короля Фрiдрiха, хоча частiше це листування вели мiнiстри i вельможi союзних держав: саксонську – Арнштедт, Флемiнг, польську – Шембек, Синявський, Шанявський, Денгоф, данську – Юст Юль. Листування це стосувалося питань мiжнародноi полiтики, укладання союзних договорiв i вiйськових питань.

Шифроване листування прусського короля знаходилося в руках його мiнiстра Кайзерлiнга. Існувало таемне листування Росii i Молдавii. Вiдомi шифрованi листи господаря Михайла Раковiци, молдавського «посланця» Георгiя Кастрiота. Короткочаснi дипломатичнi мiсii також супроводжувалися врученням таемноi «азбуки» особi, що прямувала з Росii за кордон.

Вищий командний склад армii i флоту також мав шифри для листування з царем.

Вiдомi шифрованi листи Петра I до адмiрала Апраксiна, фельдмаршала Огильвi, фельдмаршала Шереметева, фельдмаршала-лейтенанта Гольца та iх шифрованi вiдповiдi. При цьому Петро І придiляв велике значення якостi тайнопису. Так, цар з невдоволенням повiдомляв фельдмаршалу Огильвi: «Цыфирь вашу я принял, но оная зело к разобранию легка».

У своему листуваннi кореспонденти використовували шифри, призначенi для шифрування листування на рiзних мовах. В основному, у цей перiод застосовувалися так званi росiйськi, нiмецькi i французькi шифри, в яких як шифровеличини використовувались букви, склади, слова, словосполучення вiдповiдно росiйськi, нiмецькi, французькi.

Петро I особливо часто використовував французькi шифри.

У одному з листiв Огильвi скаржився Головкiну, що не зумiв прочитати присланих розпоряджень Петра: «Французские цифирные грамотки нихто читать не может, тако не знаю, что на них ответствовать. Прошу.