Російська криптологія

Цей наказ був пiдтверджений повторно 28 березня 1758 року: «Для сохранения вящего секрета при нынешних военных и всяких важных обстоятельствах» секретарям таемноi експедицii ставилося в обов'язок суворо наглядати за перекладачами, «чтобы дела, им порученные, по столам не лежали и чтобы товарищи их не читали этих дел». Наприкiнцi наказу пiдтверджувалася заборона кого-небудь стороннього пускати в апартаменти, зайнятi таемною експедицiею.

При iмператрицi Катеринi II 15 березня 1781 року КЗС утрете отримала наказ не допускати знайомства «чинов департамента иностранных дел» з iноземними мiнiстрами та iх свитою.

При цьому iмператриця вказала, щоб, окрiм «министров департамента иностранных дел, каковыми ее величество почитает канцлера (или без сего звания управляющего оным департаментом), вице-канцлера и членов секретной экспедиции», нiхто з iнших чинiв колегii не ходив у будинки iноземних мiнiстрiв, не мав з ними розмов про справи, нiкого з них у своему будинку не приймав i нi пiд яким виглядом не вiв з ними листування. Та ж сама заборона була повторена указом вiд 3 серпня 1791 року.

КЗС також уважно стежила за збереженням шифрiв. Особисто державний канцлер, а ним у той перiод був граф Іван Остерман (син Андрiя Остермана), неухильно стежив за суворим дотриманням правил користування вiтчизняними шифрами, вимагав iх своечасноi замiни. При щонайменшiй пiдозрi про компрометацiю шифрiв вiн давав вказiвки про iх дострокову замiну або про внесення в них iстотних змiн.

Коли стало вiдомо, що один iз канцелярських службовцiв при пословi Росii у Гданську загубив шифр, Остерман зробив послу Волчкову суворе попередження: «…признано здесь за нужно подтвердить Вам в то же время единожды навсегда, чтоб Вы сами впредь хранили у себя цифирнык ключи и заочно не выпускали их из рук, в чем и обязываетесь Вы Вашею присягою верности Ея Императорскому Величеству».

Поступово встановилася iерархiя шифрiв, коли складнi системи використовували лише для найважливiших повiдомлень, а зi зниженням iхнього рангу, спрощувався й шифр.

Якщо складання власних шифросистем, насамперед для росiйського алфавiту, ще вiдставало вiд Європи, то криптоаналiтика була на висотi. З цього часу росiйська криптологiя остаточно зайняла одну з провiдних позицiй у криптологii европейськiй та стала ефективним знаряддям у руках дипломатичних i вiйськових вiдомств краiни.

4. Криптологiя першоi половини ХІХ ст.

На початку XIX ст.