Російська криптологія

У 1779 роцi цей же шифр був даний вiдправленому до Португалii надзвичайному послу i повноважному мiнiстру графу Нессельроде;

– 1773 року на росiйськiй мовi пiд знаком «165», яка була розiслана, у порiвняннi з попередньою, у першi 14 адрес;

– пiд знаком «40, 68 i 77» – найбiльша з вiдомих цифр XVIII ст. Вона включала 2000 словникових величин i об'еднувала КЗС з 15 кореспондентами за кордоном: Стакель-бергом у Варшавi, мiнiстром Голiциним у Вiднi, мiнiстром Ассебургом у Регенсбурзi, мiнiстром Барятiнським у Парижi, мiнiстром Зiновьевим у Мадридi, послом Белосельським у Дрезденi, послом Голiциним в Гаазi, мiнiстром Симолiним у Стокгольмi, мiнiстром Долгоруковим у Берлiнi, мiнiстром Сакеном у Копенгагенi, мiнiстром Мусiним-Пушкiним у Лондонi, резидентом Гроссом у Лондонi, послом Стахiевим у Константинополi, резидентом Ребiндером у Гданьську, князем Репнiним у Берлiнi.

У 1771 роцi була паралельно органiзована загальна мережа зв'язку, що охоплювала абсолютно iнший регiон.

Так, за допомогою «генеральной цифири» 1771 року пiд знаком «1631» переписувалися мiж собою i з КЗС 10 кореспондентiв: повноважний мiнiстр Булгаков у Константинополi, граф Воронцов у Венецii, граф Разумовський у Неаполi, повноважний мiнiстр Мордвiнов у Генуi, повноважний мiнiстр князь Юсупов у Туринi, граф Моренiго у Флоренцii, Псаро – повiрений у справах на Мальтi, колезький радник Хемнiцер у Смiрнi, генеральний консул у Молдавii, Валахii i Бесарабii Северiн, колезький асесор Юлiнiц у Сицилii.

У КЗС вiвся ретельний облiк всiх цифр. Перелiк цифр, списки осiб, кому вони були розiсланi, вiд кого отриманi назад окремi примiрники, на якiй мовi шифри складенi, та iншi необхiднi вiдомостi заносилися в особливi реестри.

Якщо примiрник шифру кимось з кореспондентiв втрачався або виникала пiдозра, що шифр виявлявся вiдомий ворогу, то негайно видавався iмператорський указ про виведення цього шифру з дii та замiну його iншим. Цей указ вiдразу ж розсилався всiм кореспондентам, що входили в дану мережу зв'язку.

Дотриманню таемницi шифролистування в КЗС придiлялася велика увага. Мiркуючи «о наилучшем содержании в секрете всех в секретной экспедиции дел», Колегiя ще у 1744 роцi визначила наказати всiм служителям цiеi експедицii (i архiву) «ни с кем из посторонних людей об этих делах не говорить, не ходить на дворы к чужестранным министрам и никакого с ними обхождения и компании не иметь».