Стеганографія. Історія спецзв'язку

, розповiдав, яким чином можна використовувати сiк рослин iз родини молочаiв як симпатичнi чорнила. Пiсля висихання напис, зроблений цим чорнилом, був не видний, але при несильному нагрiваннi ставав коричневий.

Багато органiчних рiдин поводяться схожим чином: при нагрiваннi, через те, що в них утримуеться велика кiлькiсть вуглецю, вони темнiють. І це вiдомо нинiшнiм шпигунам, якi у випадку закiнчення симпатичного чорнила використовують для цiеi мети власну сечу.

Римський поет Овiдiй, що жив також у той час, у книзi «Мистецтво кохання» рекомендував закоханим спосiб тайнопису молоком, що виявлявся посипанням паперу сажею.

Пiсля здування сажi на паперi залишалися ii дрiбнi частки, що прилипли до мiсць, де були букви, написанi молоком.

Декiлька видiв симпатичного чорнила описав арабський криптолог Калкашандi. У ХУІ столiттi iталiйський криптолог Джованi Порта присвятив питанню про невидиме листування окрему книгу «Магiя природна». Вiн описав, як сховати послання усерединi звареного вкруту яйця, спочатку виготовивши чорнило з однiеi унцii (28 г) квасцiв i пiнти (0,5 л) оцту, а потiм написавши послання цим чорнилом на шкарлупi.

Розчин проникав крiзь пори шкарлупи й залишав повiдомлення на поверхнi щiльного яечного бiлка, яке можна було прочитати, тiльки розбивши яйце й очистивши шкарлупу.

Назва «симпатичне чорнило» була введена наприкiнцi XVII столiття хiмiком Лемортом з Лейдена. Вiн дав це iм'я водному розчину «свинцевого цукру». Так називалася оцтовосвинцева сiль (оцтовокислий свинець Pb (CH3COO) 2), що у тi часи в значних кiлькостях вживалася у фарбуваннi та ситцедрукуваннi.

Чорнило виявлялося нагрiванням або ж обробкою сiрководнем.

Росiйський цар Петро I займався не тiльки складанням шифрiв, але й придiляв належну увагу застосуванню симпатичного чорнила. Так, у квiтнi 1714 року цар написав послу Росii у Швецii І. Трубецькому: «Посылаю к вам три скляницы для тайнова писма: чем пер-во писат под А. которая войдет в бумагу и ничево знат не будет; потом под В.

 – теми чернилы потом писат, что хочешь явъново; а третье под С. – то, когда от нас получишь писма, оною помазат, то чернилы сойдут, а первое выступит».

У ХVІІІ столiттi керiвник Колегii iноземних справ Росii М. Панiн рекомендував в особливих випадках використовувати симпатичнi чорнила для запису шифрованого тексту мiж рядками видимого тексту та вiдправляти цi листи спецiальним кур'ером, а не поштою.