Княгиня і хан

І будучина молодятам видавалася чи не веселковою…

А рязанський княжич лебедем бiля вiрноi лебiдоньки своеi ходив, руками, як крилами змахуючи, одказував ячанням лебединим:

– Де ти була, коли я тебе ще не знав? Чому ти не була в Рязанi моiй, де я вiдразу ж i назавжди б тебе назнав, бо ми створенi Господом одне для одного?

Ой у вишневому садку

Там соловейко щебетав.

Додому я просилася,

А ти мене все не пускав.

«Ти милий мiй, а я твоя.

Пусти мене, зiйшла зоря.

Проснеться матiнка моя,

Буде питать, де була я».

А ти iй дай такий одвiт:

«Який прекрасний майський цвiт…

Весна iде, красу несе,

І тiй красi радiе все».

«Доню моя, не в тому рiч,

Де ти блукала цiлу нiч?

Чому розплетена коса,

А на очах блищить сльоза?»

«Коса моя розплетена —

Їi подруга розплела.

А на очах блищить сльоза,

Бо з милим я прощалася.

Мамо моя, ти вже стара,

А я щаслива, молода.

Я жити хочу, я люблю.

Мамо, не лай доню свою».

…Повернулася пiд ранок дiвчина з побачення з милим, що тривало десь у вишневому садочку всю нiченьку мiсячну, а матiнка пiдозрiло, як ото i в пiснi спiваеться:

«Чому розплетена коса,

А на очах блищить сльоза?…»

А вiдповiдь на запитання, чому розплетена коса, одна: тому коса розплетена, що дiвчина вже… не дiвчина.

Дiвоча коса (заплетене волосся, так тлумачиться слово «коса») – споконвiку на Русi-Украiнi е символом дiвочоi краси, честi, цнотливостi.

З давнiх-давен в Украiнi теплоi пори дiвчата ходили з непокритою головою, заплiтаючи волосся в коси. На Лiвобережному Поднiпров’i дiвчата у свята заплiтали волосся в одну косу, яка вiльно звисала по спинi, а в будень – у двi, закладаючи iх вiнком навколо голови. На Полтавщинi дiвчата заплiтали волосся у дрiбнi кiски («дрiбушки»). У коси часто вплiтали вузьку яскраву стрiчку, шнурок («кiсник», «стьожку», або ще – «красну красу»).

І ось наставав дiвич-вечiр… (Дiвичем – сьогоднi вже напiвзабуте, колись таке колоритне слiвце – називали й того хлопця, хто берiг свою невиннiсть.) А вже дiвич-вечiр – обрядова вечiрка молодоi напередоднi весiлля, прощання з дiвуванням.

Коли дiвчина збиралася замiж, на дiвич-вечорi, i вiдбувалося обрядове розплетення коси нареченоi.

Розплiтаючи нареченiй косу, ii подружки спiвали пiсень:

На рiки, слiзоньки, на рiки,

Розплели кiсоньку навiки.