На нашем сайте вы можете читать онлайн «Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)

Автор
Дата выхода
27 марта 2013
Краткое содержание книги Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Іван Багряний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Іван Багряний (1906—1963) – письменник, творчий доробок якого дійшов до співвітчизників лише через багато років після його смерті. Репресований у 1932 році, засланий на Далекий Схід, він пережив втечу, знову арешт, еміграцію в Німеччину. Важливим явищем в українській літературі є його роман «Людина біжить над прірвою» та повість «Огненне коло», дія яких відбувається у роки Другої світової війни. Головні герої цих творів – прості українці, які намагаються боротися проти світу насильства, представленого двома тоталітарними системами – радянською та нацистською.
У 1992 році письменникові посмертно було присуджено Національну премію ім. Т. Г. Шевченка.
Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
А як не призначено – то не вб'е…»
В дiйсностi ж виходило, що нiбито iх усiх було призначено геть на побиття, мовби так Бог волiв, аби вони вже не тинялися по цiй землi. З неба на них спадали чорнi пiсланцi кари, пiсланцi смерти – пiднявши геену огненну вгору, на небо, вони звiдти вергали ii на землю, на голови мерзенним грiшникам i iхнiм маленьким дiтям, стареньким матусям i немiчним дiдам, щоб знали як…
Коли посилювався залiзний гураган, залiзний дощ новiтнiх Содому й Гоморри, Максим знову виходив на ганок i дивився, як метушились по левадах i ген по заснiженому болотi люди, мов збожеволiлi чорнi комашки, як вони падали, як вони зникали в чорнiм диму, як виривалися вгору сизi смерчi землi посеред левад, на болотi, помiж вербами, помiж хатами; слухав, як тоскно ревла десь покинута, едина на цiлу вулицю, корова, як у сусiда кричали моторошно кури, замкненi й кинутi в хатi напризволяще; дивився вгору, як вигравали лiтаки й iшли, завиваючи, просто на нього, нiби вглядiвши, що вiн iще живий, та й випускали на нього свiй вантаж.
Але бомби розривалися десь далеко за ним, за його домом, на другiй вулицi. Тодi Максим вертався до присiнок i там знову сiдав на пiдлогу, простягти ноги, а син рвучко обiймав його й притискав до себе з усiеi сили. І вони сидiли так…
Максим думав i в той же час нiчого не думав, тiльки десь тоскно бринiла якась чужа, химерна, явно безглузда думка.
«От якби хтось iз тих, що десь там наступають, але хтось iз своiх, близьких i рiдних, прийшов i пристрелив його. Може ж, хтось е там iз товаришiв i друзiв? Із тих, що, як i вiн, хлиснули з того страшного келиха, якого пiднесла доля-мачуха. Вони мають справедливий, слiпий, всепожираючий гнiв на весь свiт… І то нiчого, що вiн був би несправедливою жертвою.
Максим знав недоречнiсть цiеi думки, – з рiдноi руки не може бути кулi. Ця безглузда думка зродилась iз глибоко прихованого, невисловленого вiдчаю i була зовсiм нелогiчною. Думаючи про товаришiв i друзiв, вiн знав, що iх переважно спiткала однакова з ним доля… Зрештою, думав просто про братiв по кровi взагалi, про синiв цiеi землi.




