Тигролови

Сусiдка навпроти робить великi очi i пошепки до другоi:

– Добра менi «кiшечка»! Вiд Уралу змiнила четвертого коханця… Це ж тiльки вiд Уралу! А до Владивостока?! Апетит, прости Господи. Смугаста тигрище, а не «кiшечка»!!!

У коридорi пара похiдних коханцiв туляться одне до одного, дивляться у вiкно i мрiють-мрiють:

– Ах, який я щасливий!.. Ми заiдемо десь далеко-да-а-леко в тайгу… І там, в нетрях, серед квiтiв i пралiсу я збудую затишну хатинку… Я ii зроблю такою… такою…

– Обережно, порвеш запонки… Ах-х! Як чудесно… А ти не боiшся тигрiв?…

– Ну-у! Я маю… Я везу двi рушницi «Зарева» i повну валiзу набоiв, ще й бiнокль, ще й компас… Ми будемо дивитися, дивитися…

– Ох-х!.

. Який ти… Який ти герой!!

Або:

– Чого ви на мене витрiщились, мов тигр?!

Або:

– А скажiть, будь ласка, в Хабаровську можна ходити по вулицях? Безпечно? Чи е мiлiцiя?!

– Є… А що?

– Та я читала, що ще недавно тигри там гуляли по вулицях i крали людей, ба навiть коней.

Чи правда?

– Правда.

– Боже мiй! – i до чоловiка з iстеричною розпукою: – Казала тобi!.. Казала ж!.. Пропадай вiн пропадом той Де-Ве-Ка! Так нi. «Поiдем, поiдем». Пiдйомнi йому!.. За вiддаленiсть йому!.. Мало йому!.. Мало йому!.. Висiдаю! На першiй же станцii висiдаю! Досить з мене твоiх фантазiй! Досить з мене кров пити!..

– Ну, заспокойся… Ну, душечко!.. – потiшав розгублений супруг – якийсь, може, бухгалтер, якоiсь, може, «Союзриби» або «Союззолота».

 – Ну, ми не поiдемо до Хабаровська, ми поiдемо на… на Сахалiн. Еге ж! Там довкола вода, i та сатана туди не перепливе.

Або: сп’янiлий шукач сильних емоцiй, наслухавшись страшних iсторiй про ведмедiв, що завертають людинi волосся з шкiрою на очi, про тигрiв, що хапають людей по квартирах i навiть «бiля самiсiнького кiнотеатру, iй-бо!», пiсля надцятоi чарки впавши в фiлософський жаль до себе:

– Оттак… Жие-жие чоловiк… І п’е… І було йому добре… Нi, iде, пх-х-хаеться… Гiк… І раптом – нема! О! І нема!.

. Якась дурна кiшка буде носити його, як мишу… Кондуктор!!!

……………………………………

Тигри. Страшне божество, смугасте шкiрою, а ще смугастiше репутацiею. Всемогутнiй «Амба», славнiший за самого Арсеньева i екзотичнiший за все на свiтi. Володар дум i об’ект молитовного екстазу та жаху не тiльки в того наiвного Дерсу Узала, а й в цiлого цього екстериторiального свiту.

З тиграми мiг змагатися хiба лише тiльки женьшень.