Тигролови

З-помiж усiх тих надзвичайних аксесуарiв потрясаючоi екзотики з тиграми мiг змагатися тiльки женьшень – чудесний корiнець, могутнiй талiсман, мiфiчний i одначе реальний плiд уссурiйського ельдорадо, оточений ореолом всеазiйськоi, нi, всесоюзноi, якщо не всесвiтньоi слави. Навiть папороть, що цвiте в нiч проти Івана Купала по цiлiй европейськiй лiтературi, з усiма скарбами, що вона iх береже, з усiм комплексом легенд i казок, блiдне перед тим магiчним женьшенем.

Сама його назва – саме те двоскладове слово набуло магiчноi сили i вже вiдмолоджуе старикiв, зроджуючи в них надiю, що ще не все втрачено, змушуе хвилюватись старечi серця, якi вже давно одвикли реагувати на такi собi опуклi бюсти й iншi принади, на малиновий дзвiн острогiв i далебi юнацькi бiцепси; провокуе старих кавалерiв на хлоп’ячi вибрики i донжуанськi пози, а молодих доводить до гарячки, – виснаженi надужиттям по тамбурах i пiвтемних закапелках, вони гарячково маячать тiею хвилиною, коли той чародiйний женьшень буде вже нарештi до iхнiх послуг… І не в силi дочекатись цiеi благословенноi хвилини, тягнуть свою «кiшечку», свою «ципочку», уявивши, ба навiть вiдчувши досить виразно, що той женьшень уже в них вступив i зараз буде робити чудеса…

О Арсеньев!.

. Чи думав ти, що станеш отаким-о могутнiм промотором, таким рушiем отакоi-о маси людей, пiдiймаючи i пориваючи iх на надзвичайнi дiла та ще й женучи iх уперед, в ту химерну, казкову краiну? Ось туди, де ти пообморожував ноги й легенi, де ти, врештi, в бiдi та злиднях, серед страхiтливих пригод i азiатських турбот дочасно склав своi бурлацькi, ревматичнi костi.

Чи думав ти, що пiсля смертi станеш таким промотором, таким володарем дум i сердець прекраснооких панянок i iхнiх мамунь та папунь, i одчайдушних шибайголiв, i навiть п’яниць, i навiть бухгалтерiв, i навiть старих гемороiдальних кооператорiв?! Що поженеш iх за тридев’ять земель, за незчисленнi пасма гiр, несходимi простори пустель i нетрiв з родичами та «со чадами» завойовувати, опановувати i посiдати той – вiдкритий тобою – свiт, той опоетизований Клондайк i заразом едем… Так, едем, де росте виноград i клюква, коркове дерево i – якщо вiрити тобi – полярна береза, живе субтропiчний барс i гiмалайський ведмiдь, ще й полярний «урсус арктос» на придачу; шляхетний олень i снiжний горал; тендiтний енот i сестра гiени – росомаха тощо… Край – як гарячкова фантазiя п’яного, як маячiння божевiльного.