Тигролови

Про те свiдчить кожна хвилина, кожен кiлометр, кожна деталь назовнi. Поiзд iде до мети.

За Байкалом вони спостерiгали екзотичних тубiльцiв: червоношкiрих бурятiв та бурято-монголiв в Улан-Уде; гордих, вiтрами, сонцем i блиском снiгiв засмалених, бронзових якутiв, подiбних до тих джеклондонiвських iндiйцiв, i таких же бронзових, в нацiональнi строi убраних якуток в Читi; тунгузiв з гостровухими псами… Китайцiв… «Гуранiв»…

Поiзд iде Забайкаллям. Розважаючи пасажирiв i пишаючись своею ерудицiею, якийсь професор iсторii – кругленьке пузце, окуляри над волосатою бородавкою i розчепiренi перед носом карти – викладав, як легенду, iсторичну довiдку про перших-найперших каторжникiв Сибiру, про перших-найперших полiтичних засланцiв, що склали тут своi костi, i саме в цiм Забайкаллi, в цiм найсуворiшiм i найпонурiшiм закутку Схiдного Сибiру.

І було iх двое, тих пiонерiв: навiжений протопоп Аввакум… Але цей розкольник був другим.

А першим був – бунтар i «iзменнiк» – «малоросiйський» гетьман на ймення Дем’ян Многогрiшний.

Це вони були вiдкривателями i зачинателями тiеi жахливоi сторiнки, першоi сторiнки в епопеi невимовних людських страждань на цiй землi…

За ними пiшли чередою безлiч iнших, бiльших i менших, вiдомих i безiменних каторжникiв… Серед них багато славних, оспiваних до того, а особливо пiсля того, нацiональних героiв цiлоi низки народiв… Брязкаючи кайданами, вони вимощували кiстками це гробовище, цю понуру «юдоль розпачу i слiз людських»…

Професор розповiдав повiльно, помежи «вiстами», але ерудитно i барвисто, як справжнiй професор iсторii взагалi, а Сибiру – зокрема.

Вiн розповiдав, власне, про те, про що всi знали бодай з тих тягучих i грiзних, безнадiйних i розпучливих каторжанських пiсень, якi становили колись чи не половину всеросiйського нацiонального пiсенного репертуару, та становлять ще й тепер, i що iх спiвано кожним колись i тепер.

Не знали тiльки хiба про того першого пiонера, про того патрiарха каторжанського, того прапракаторжанина, про того гетьмана малоросiйського з химерним, але таким пiдходящим до ролi каторжанського патрiарха прiзвищем. Поза цим багато було вiдоме. Тi-бо кайдани у кожного з них дiнькали i бомкали з дитинства, розповiдаючи про той Сибiр i про це Забайкалля. Лекцiя професора справила враження.