Кінець світу. Том 1. До…

Маючи вiдповiдний настрiй про нинiшне плем’я египтян, вам дуже важко уявити, що вони можуть мати причетнiсть до будiвництва споруди, яка складаеться iз двох з половиною мiльйонiв кам’яних блокiв вагою двi тонни кожен. Сучаснi будiвельники вам дадуть довiдку, що не тiльки будiндустрii Арабськоi Республiки Єгипет, а й будь-якоi краiни такий проект не пiд силу.

Із стану осмислення цього феномену вас швидко виведуть мiсцевi, зодягнутi у бедуiнiв, мешканцi, яким на основi мало не свiтового мандрiвного досвiду одразу ж вiддаете пальму першостi у царинi прояву людського хамства.

Вiдмахуючись вiд них, як вiд напосiдливих африканських мух, ви без особливих вагань при першому враженнi вiд пiрамiд погоджуетеся iз думкою провiдних, правда, не мiсцевих вчених, що нiчого спiльного iз усипальницями фараонiв, iз призначенням склепiв для померлих – пiрамiди не мають.

Десь напередоднi тоi пори, коли князь Володимир зробив iсторичний вибiр й органiзував Хрещення Русi-Украiни, його сучасник, багдадський халiф Мамун, правитель цiлком респектабельноi на той час держави, який заснував у Багдадi практично першу на планетi Академiю наук – Дiм мудростi, – зробив спробу проникнути всередину пiрамiди Хуфу.

Вiн був тою першою людиною, чия нога за три з половиною тисячi лiт ступила всередину святилища, у Велику галерею.

Уже тодi ходили притчi, що лiзти туди – значить бути жорстоко покараним.

У це поголовно вiрять i нинi, що е винятково важливим i вигiдним для египетських музейникiв, оскiльки iз пiрамiдальних нутрощiв довелося б викурювати таку на рiдкiсть влiзливу iстоту, як турист. А так: налякали – i мають спокiй.

Мамун на свiй страх i ризик переступив заборонний 12-й порiг, i нiчого страшного з ним, слава Богу, не сталося.

Але без проблем не обiйшлося. Якби вiн сказав, що там – порожньо, що пiрамiда – пустопорожня, як обiцянка кандидата у депутати, вiн мiг би спровокувати просто всенародний бунт проти себе.

Релiгiйний фанатизм – штука вибухонебезпечна не тiльки у часи Аль-Каiди. І мудрий творець Академii наук крадькома навiз iз Багдада золота, щоб зберегти легенду про призначення велетенських усипальниць, правда, не ризикнув пiдкинути туди начебто знайденi псевдокiстки Хеопса.

Хоча згодом хтось таки ризикнув зробити це.