Кінець світу. Том 2. Пiсля…

Залити енергетичноi рiдини у нутрощi цiеi труби, щоб вона стала птахом. І уже за другим злетом iз украiнського Киева – у мексиканський Канкун.

По дорозi – авiастоп у Нью-Йорку. Якщо бути точнiшим – на островi Манхеттен.

Не плаваючий титанiк, на якому Людина продемонструвала пiк свого зодчого генiя. Скiльки конкурентiв виростають то тут, то там, – то Шанхай, то Дубай, але Нью-Йорк був, е i ще, напевно, довго буде найграндiознiшим земним мегапоселенням на планетi Земля.

Ви коли-небудь пробували порахувати кiлькiсть голок на iжаку? Так само – порахувати кiлькiсть хмарочосiв на Манхеттенi.

Голова йде обертом не вiд того, що вони своiми шпицями протикають Небо, а тому, що iх – безмiр. Безлiч, як на iжаку.

Недруги цього дива земного кажуть – тут усi грошi свiту. Згоден, але потрiбне уточнення. Як ВВП рахують на душу населення, так i капiтал треба рахувати на кубiчний метр рукотворного простору на цiй цяточцi острiвного суходолу.

Я чомусь думав, що Уолл-стрит – серце свiтовоi економiки – мiсцина галаслива.

Аж нi. Мало не гробова тиша. Звисають над тобою банкiвськi мури, за якими твориться те, вiд чого залежить усе суще на сушi i на водi.

США – то така держава, поза iнтересами якоi не може бути жоден квадратний метр Землi. Неважливо, чи це Аравiйська пустеля iз безцiнними нафтовими нутрощами, чи урбанiзований Донбас iз вугiльними надрами, чи просто морська безодня Бермудiв або катастрофiчно зникаючi льоди Арктики.

Нью-Йоркська бiржа – найбiльший у свiтi фiнансовий вулик.

Тут дилерськi бджiлки збирають нектар зi всiх земних квiтникiв. У нас кажуть – як би то заробити грошi. Яму копати чи бетон заливати, одне слово, сiм разiв попотiти. Аби копiйчину заробити. А вони, американцi, сконструйованi iнакше. Вони кажуть: «Make money!» Робити грошi. А не заробити. Ви «пашiть», а ми тут, на Уоллстрит, порахуемо.

Зовнi бiржа – як музей. Тихо. Правда: грошi люблять тишу. Тим паче, коли це мiльйони. Мiльярди. Мiльярди мiльярдiв.

Коли надто довго затримуешся бiля мовчазного вулика, лiнивий полiсмен може, позiхаючи, пiдiйти i поцiкавитись – чого рота роззявив? Проходьте далi, мiстер. Не затримуйтесь.

А прямо через доволi вузьку дорогу тiеi самоi Уоллстрит дивиться прямо у вiкна бiржi Джордж Вашингтон. Пам’ятник батьку-засновнику.

Вiн i його «братани» масони, не виключено, що за походженням – спадкоемцi моiх рiдних тамплiерiв, придумали усе це. Придумали США.