Кінець світу. Том 2. Пiсля…

Подеколи приходив такий вiдчайдух, який опускався всередину, i це називалося: вуйко чистить колодязь. Для дитячого освоення дiйсностi це був чи не перший у моему життi реальний герой, якого згодом витягували iз ями i щедро частували варениками i самогонкою, демонструючи повагу до його вiдваги.

Тут на прояв вiдваги дiйшла черга й до мене. І нiхто не збирався налити для смiливостi.

Коли ви начитаетесь мiсцевого фольклору iз його пiететом до пiдземних свiтiв, то наступне вiдкриття у першу хвилину сприйметься саме так – перехiд в iнший свiт.

Боронь Боже, не в апокрифiчному сенсi, а так – у пiзнавально-пригодницькому. У тому сенсi, що коли хочеш вiдчувати себе майя, то, налiтавшись, лiзь пiд землю.

Тут теж на линвi. Метр за метром. За щойно освоеною методою, коли ти сам себе вiдпускаеш. Нижче i нижче. На кiлька десяткiв метрiв вiд рiвня чи то моря, чи то джунглiв.

І тут, у пiдземеллi, опиняешся в обiймах – неймовiрно нiжних, солодких i чистих, як щонайвищий прояв земноi цноти.

В обiймах кришталево чистоi води.

Думаю, тутешнiй пейзаж справдi бiльше схожий на рай, нiж навiть той, первозданний, що згори, у тому, нашому, свiтi.

І знову страх тане десь на днi пiдсвiдомостi. Немае часу боятися. Бо слiд просто милуватися.

Здаеться, що тут, у материнському лонi Землi, вода якась не така. Пречисте злиття iз твоiм власним еством цього лона. Чи е тут дно i де воно? Не думай про це. Дивися вгору.

На китайському островi Хайнань вирощують перли, i один з них, виставлений напоказ, коштуе три мiльйони доларiв.

Чималий, у руцi не втримаеш. А тут, у цьому пiдземному царствi, над тобою звисають, неначе льоди в Арктицi, дiамантовi дахи. Тутешнiй зодчий безапеляцiйно перевершуе увесь наш архiтектурний людський генiй iз його вершинним проявом на Манхеттенi чи в Шанхаi. Цих склепiнь торкнулася рука божественна, тому сиплеться з них сяйво, яке пронизуе кожну твою клiтину i спонукае рiй молекул, з яких утворена матерiя твого ества, до животворного танцю.

Досить лiрики. Тепер науковий коментар, який вимагае повернутися до того лиха, яке зветься астероiд. Тлумачу максимально популярно. У той кратер, дiаметром як iз Киева до Чернiгова, протягом тривалого часу, а саме протягом кiлькох десяткiв мiльйонiв рокiв, падав дощ. Вода, як вiдомо, – наймогутнiша стихiя. Вона непереможна, якщо дiе у такiй супрязi iз таким союзником, як Час.

Вода камiнь точить.