Кінець світу. Том 2. Пiсля…

У конкретному вимiрi застосовуються такi показники: валовий внутрiшнiй продукт на душу населення, як вимiрник соцiально-економiчноi спроможностi держави, тривалiсть життя як найточнiший датчик його здоров’я, рiвень освiти як показник цивiлiзованостi нацii i людини.

У планетарнiй сiм’i – кричуща нерiвнiсть i несправедливiсть, але загалом у всiй своiй сукупностi людство все-таки розвиваеться – той самий iнтегральний Індекс людського розвитку (ІЛР) зростае, йде вгору.

Є тiльки 18 краiн на планетi, iндекс яких протягом 1990–2003 рокiв не зростав, а падав.

18 iз майже двох сотень держав, 18 аутсайдерiв iз сумарним населенням у 460 мiльйонiв (денце келиха iз шампанським, на верху якого – «золотий мiльярд» щасливого люду), 18 неблагополучних носiiв регресу на фонi всезагального прогресу. Серед них разом iз Ботсваною, Зiмбабве, Танзанiею та iншими релiктами – Украiна. Так що у такiй компанii нам саме на часi проводити електорально-ритуальнi, регiонально-племiннi танцi у виконаннi наших омандачених, одурманених туземним плем’ям жерцiв.

У телелавинах пiар-дурману прориваються часом на поверхню «програмнi» прожекти, у порiвняннi з якими Микита Сергiйович Хрущов iз його «комунiзмом у 1980 роцi» вiдпочивае. Так звiдки обiцяють витягувати Украiну нашi бравi швейки вiд полiтики в авангард людства?

Нове тисячолiття Украiна зустрiла на 78-у мiсцi за рейтингом ООН. Напевно, вершити долi людства будемо iз сусiдами, якi розмiстилися поруч з нами й услiд за якими ми зайняли свое заслужене мiсце, а саме неподалiк, скажiмо, вiд Самоа (Захiдноi) та Сент-Люсii.

Пропоную пошукати на картi цих любих друзiв, поруч з якими ми крокуемо по життю.

Правда, якщо невмирущий слов’янський iнстинкт покличе нас шукати рiдних братiв по кровi, то доведеться дряпатися по глобальнiй драбинi за кiльканадцять щаблiв, бо Росiя заскочила аж на 62-е мiсце, а «авторитарна» Бiлорусь також височiе над нами, свiточами демократii, на 67-й сходинцi.

Однак це нелюбi нам партнери по СНД, а нам туди не треба. Нам подавай Європу, до якоi ми, як твердять нашi кандидати вiд влади, рiзко наблизилися. Хоча водночас нам якось образливо, що ми такi революцiйнi i помаранчевi, а нас туди не беруть, як схiдних сусiдiв, таких же, як i ми, вчорашнiх братiв – пiддослiдних кроликiв у трiснутiй комунiстичнiй колбi.