Кінець світу. Том 2. Пiсля…

Як без неi? Я спостерiгав, працюючи у Канадi на дипломатичнiй роботi, коли пiсля 11 вересня 2001-го, пiсля нападу саудiв на Нью-Йорк, переляканi канадцi услiд за американцями ще кiлька мiсяцiв пiсля трагедii возили iз собою напханi консервами багажники. Про всяк випадок. Інстинкт самозбереження.

Але не той харч е головним для порятунку. Щоб зародити нове людство, треба за будь-яку цiну зберегти книги, якi мiстять фундаментальнi знання, здобутi людством нинiшнiм, що загине.

Настiльки нам було би тепер легше, якби тi недалекогляднi атланти десь та заховали для нас свою бiблiотеку.

А те, що вони мали тих знань незмiрно бiльше, нiж ми, те, що вони за науково-технiчним прогресом заскочили незрiвнянно вище вiд нас, – факт. Тому ми новим дикунам, що плодитимуться пiсля нас, залишiмо бодай, скажiмо, iнформацiю про електрику. Пожалiймо iх – скiльки ж то вiкiв i сотнi поколiнь треба буде вiдмарширувати оновленою планетою, щоб народити десь там у п’ятому тисячолiттi клона Едiсона.

Але чому мiстер Герiл вирiшив, що для вiдновлення життя на Землi треба дертися якомога вище? Адже там теж, як розверзнуться пащi вулканiв, жодна високогiрна печера не врятуе.

Звичайно, не виключено, що й звiдтам знесе у безодню. Але шанси вижити там е, а на узбережжях, де в основному зосередженi оазиси сучасноi цивiлiзацii людства iз його Нью-Йорком i Лос-Анджелесом, iз Токiо i Сiднеем, iз Лондоном i Шанхаем, iз Римом i Дубаем, у цих вершинах земноi цивiлiзацii, що примостилася пiд боком Свiтового океану, шансiв – нуль.

Багатомiльярднi красенi-мегаполiси першими пiдуть на дно.

А вiдтак аргумент уже науковий. Посилання на нашого генiального земляка Миколу Вавилова, якого Сталiн знищив. Цей генiй дослiдив генезу земних рослин у кiлькостi понад 50 000 видiв. Титанiчна праця, i що вона показала? Однозначний висновок – зародився нинiшнiй рослинний свiт у горах!

Точнiше, вiдродився пiсля Потопу. Нiщо не вiдродилося на рiвнi чи нижче рiвня моря.

Тiльки вище над цим рiвнем – 1500 метрiв. Нагадую, пiсля Потопу 9792 року до нашоi ери.

Вижила флора, як i фауна, iз нашим людиноподiбним приматом, який у результатi Промислу Божого став людиною богоподiбною.

Там вижило життя, даруйте за тавтологiю. Там, у горах, життя воскресло. Так довiв уже не дивний американець, а свiтове iнтелектуальне свiтило на прiзвище Вавилов.

Сам же мiстер Герiл собi мiсце для виживання визначив.