Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Старий дзвонар уперше на своiм вiку грав за поета, вiн наче збiсився у тому наснаженнi, весь полинув до неба, аж поки з рук старого не вирвали вервечок. Тодi знову вичумлився бубон, пристрасть революцiонерiв, а за ним мiй батько витягнув на кларнетi високе колiно, якого оркестр, розладнаний на весiллях, сягнути не змiг, i кожен iз музик покладався тепер на власну силу духу в прямому розумiннi слова.

На майданi, коли народ з’юрмився i комбiдiвцi, що зiйшлися з навколишнiх сiл, закричали: «Смерть Бубелi!» – до Данька протовпився Марсiянин i змiряв його з нiг до голови.

Данько весь зачамрiв, кров зупинилася йому в жилах, задзвенiло у вухах – зачув усiм ладом душi щось неприемне, а коли Марсiянин зник у натовпi, то запитав у Мальви, хто цей чоловiк.

– Лiкар, – вiдповiла йому Мальва, нагнулася, взяла жменьку землi, кинула на домовину, лише тепер вiдчувши себе дружиною комунара…

Поминальну вечерю, на якiй Чуприна з Чупринок виголосив гнiвну промову на адресу свiтовоi та мiсцевоi контри, справили у пролетарськiй корчмi на кошт комуни.

Тесля на цiй вечерi думав про свое.

Вiн платить Снiгурам (дiвоче прiзвище Варi) за квартиру i за харчi, а мешкае в окремiй кiмнатi. Все йому видае, що одноi прекрасноi ночi заявиться Шатров зi свого «небуття». Варя глузувала з тих Теслиних припущень, вона певна, що Шатров загинув, адже крейсер, на якому вiн служив, потоплено у Кронштадтi ще у вiсiмнадцятому. Вона ще запевняла, що Шатров iз бiдних, вiн син петроградського вiзника i вибився в морськi офiцери зовсiм випадково.

Все це приносило мало полегшення для квартиранта. У Варi е син вiд Шатрова, вже гарний шибеник, то щоб хлопець не заважав квартирантовi, старий Снiгур перебрав його в хатину, через сiни, де досi мешкав сам. Офiцерський нащадок пам’ятае батька, дивиться вовком на Теслю, а той не ступае жодного кроку назустрiч, бо ж мае своiх дiток у Краматорську. Дружина вкладае iх листи у своi, i Тесля не нарадуеться ними, надто першими доньчиними кривулями. Дружина не хоче залишати заводу, а вiн не може залишити Глинська.

Пiсля вдушення непу настае ще складнiша пора: ii провiстив сей перший пострiл у комуну… Старе селянство дожива своi останнi деньочки. Куркульня вже чекае на зашморг, спродуеться потихо, ярмарки у Глинську завiзнi, як нiколи. Бiй може звалитись на Теслю гарячий, смертельний.

Пiд корчмою тривожно лопотiло млинове колесо, тихоi ночi його чути на цiлий Глинськ, чогось подiбного не було у Краматорську, де Тесля працював ранiше.