Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Коли ж дорога з неволi скiнчилася, вони одразу поiншали, надто Данько, стали такi дрiбнi та мiзернi в ii очах, що Даринка несамохiть подумала, чи й варто було таких випускати на волю.

Випрягши конi, Данько тiеi ж хвилини подався на горище. Там, на бантинi, тримали сало в мiшечку, то вiн, гаспид вавилонський, побiг дивитися, скiльки сала перетрубила Даринка за iхню вiдсутнiсть. Вона ж того сала навiть не спробувала, все виносила до Глинська, на передачi, а вiн зiйшов iз горища, поплескав ii по соромiцькому мiсцi й каже:

– Бачиш, Лук’яню, яку гарну задничку викохала на нашому салi.

Замiсть того щоб вступитися за Даринку, Лук’ян розсмiявся. Вiн заходився скликати голубiв, i коли тi почали злiтатися з усiх усюд i сiдати йому на руки, на плечi й навiть на голову, то вiн мав з того стiльки радостi та захоплення, що зовсiм забув про Даринку. Нiби й не помiчаючи ii, покровитель голубiв побiг оглядати баштан, пограбований Явтуховими дiтьми, а Данько, застережений зникненням сала, метнувся до лугу, певен, що одним салом тут не обiйшлось.

У лузi проростав ще вiд батька невеличкий берестовий гайок, в якому Данько не дорахувався кiлькох найстрункiших бересткiв. Усе вказувало на Явтуха, який мiг почати з сала i дiйшов до бересткiв, не могла ж Даринка одна виносити цiлий мiшечок сала.

Поруч, на отавиську, послано кiлька стежок полотна – Прiся вибiлювала його на Соколюковому лузi, щоб на своему в цей час могла проростати отава. Данько хотiв було поскидати полотно зi свого лугу на Явтухiв, але тiеi митi з конопель виступило кiлька старшеньких явтушенят, настроених войовниче.

Імена iм обиралося найзручнiшi: Тодось, Антось, Івась, Стась, то потiм сам батечко iх вiчно плутав. Примусивши дядька Данька забратися геть одним своiм виглядом, вартовi полотна знову засiли в коноплях i трималися там так тихо, нiби й справдi чекали на злодiя. Тим часом iхня матiнка чепурилася в хатi до Соколюкiв, а батечко по обiдi вiдсипався на возi пiд грушею. То-то схаменеться, як прокинеться i побачить своiх сусiдiв тут, на волi.

Берестовий гайок Явтух уже встиг майже привласнити – без конфiскацii. Одне зараз хотiв би знати Данько: де вiн переховуе вкраденi берестки. Лук’ян же на баштанi мало не заплакав з розпуки: найбiльшi кавунцi, примiченi ним ще до арешту, щезли, а весь баштан мав такий вигляд, що Лук’ян одразу уявив пiратськi наскоки явтушенят. Грушi та яблука були також належно обнесенi, вцiлiли тiльки пiзнi сорти, iх явтушенята залишили до осенi.