На нашем сайте вы можете читать онлайн «Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Автор
Дата выхода
28 сентября 2018
Краткое содержание книги Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Василь Земляк) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Василь Земляк (1923–1977), український письменник, кіносценарист, прийшов в літературу у 1950-х роках разом із поколінням письменників-фронтовиків. Його перші повісті присвячені темі повоєнного села, подіям Вітчизняної війни і часто базуються на особистому досвіді.
«Лебедина зграя» і «Зелені Млини» – найбільш відомі твори Василя Земляка. Вони складають дилогію і були відзначені 1978 року Державною премією України ім. Т. Шевченка. Автор зобразив історію українського селянського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Кожен із героїв роману – і головних, і навіть зовсім епізодичних – постає перед зором читача як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті, вони й утворюють ту цілісність, ім’я якій – український народ.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Пiд горою натрапив на свого хазяiна, постояв над ним у цiлковитому розпачi, а тодi розбудив i повiв додому вiдомим способом.
Явтух ледь живий дiстався до хати i, коли Прiся запитала його, що з ним, сказав:
– Тс-с-с! Щойно я бачив живого чорта. Геть як людина – борiдка, очi, вуха i велетенськi крученi роги. Жах!
Прiся перепитала:
– А то, бува, не Фабiянiв цап?
– Уже ж напевне мiг вiдрiзнити цапа вiд чорта…
Думала собi – невже колись свiт зубожiе, почнуться в нiм самi Явтушки й знеплодяться такi, як Соколюки? Зараз також думала про них, про обох одразу, а мусила голубити свого рiдного Явтуха, який усе ще тремтiв пiд боком вiд зустрiчi з чортом.
Уже ладна була повернутися до Явтуха, коли раптом побачила двох вершникiв – вони iхали дорогою понад селом. Явтушок спить на возi, то вже котру нiч бачить iх, Прiся ж побачила iх уперше, щоразу, коли вони проiздили повз хату, запiзнювалася до вiконця.
Зачувши тупiт коней, Данько пiдвiвся на кожушках у самiй бiлизнi, кинувся до ворiт, але конi сахнулись од бiлого велетня i помчали вуличкою вниз, повз самiсiньку Явтухову хату. У хлiвi заiржали Явтуховi конi, тi нiколи не iржуть без причини. За хвилю i Явтух уже був на ногах.
Данько кинувся було за вершниками у вуличку, в якiй тi зникли, але тут Явтух бiля ворiт. Данько страшний у бiлому, а Явтух уже був з переляком, то перехрестився зопалу й, присiвши за ворiтьми, зловтiшно засмiявся.
– А добра б тобi не було! – вилаявся Явтушок i, вибравшись з-пiд дошок, заходився ставити ворота на мiсце.
Тепер Данько засмiявся на кожушках, розглядаючи небо над Вавилоном. Упiзнав там досвiтнi сузiр’я, якi не раз спостерiгав з Абiссiнських горбiв.





