Отаман Іван Сірко

Хмельницьким вiйськово-полiтичного союзу з московським государем Олексiем Михайловичем, було у непевному станi: чи залишатися вiрнопiдданими польського короля, чи визнати зверхнiсть московського сюзерена, а чи то взагалi пiддатись пiд протекцiю кримського хана або турецького султана.

Джерела засвiдчують, що Сiрко не був серед тiеi старшини, що безапеляцiйно пiдтримувала полiтичний вибiр «Батька Хмеля». Вiн радше належав до тiеi полiтичноi партii, яка не схвалювала украiно-московський союз 1654 року. Гетьман Богдан викликав його до суду за пiдбурення чернi разом iз полковником Іваном Богуном, але обидва втекли.

Іван Сiрко пiшов за Днiпровськi пороги, на Сiч, де й залишився. Очевидно, конфлiкт кошового з гетьманом Богданом позначився на його подальшiй кар'ерi. І тому знову на полiтичнiй аренi вiн з'являеться тiльки пiсля смертi Богдана Хмельницького.

Козаки Подiлля обирають його кальницьким полковником (1658—1660).

Іван Виговський, який став гетьманом у 1657 роцi, продовжив справу гетьмана Богдана в боротьбi за збереження незалежностi Держави Вiйська Запорозького.

Проте його державницька дiяльнiсть збiгаеться iз загостренням соцiальноi боротьби, що значно ускладнило суспiльно-полiтичну ситуацiю в Украiнi. У своiй полiтицi гетьман Іван Виговський спирався на козацьку старшину та шляхту, що послаблювало його позицii в боротьбi за владу. Були спроби вiдновити союз iз Польщею на рiвноправних засадах.

Союз iз Польщею та загострення вiдносин iз Запорозькою Сiччю сприяли формуванню опозицii полiтицi гетьмана І.

Виговського. Соцiальна база гетьмана швидко зменшувалася. Його почали залишати навiть однодумцi.

Украiно-московський конфлiкт, громадянська вiйна сприяли змiцненню позицiй антигетьманськоi опозицii на чолi з Юрiем Хмельницьким, до якоi приедналися Іван Богун та Іван Сiрко iз запорожцями. Саме вони були серед старшинського угруповання, що допомогло Юрiю Хмельниченку стати новим гетьманом.

Сучасники повiдомляли про те, що Сiрко органiзував виступ запорожцiв проти гетьмана І.

Виговського пiсля Конотопськоi битви (липень 1659 року). Гетьман наказав стратити бунтiвних полковникiв Сiрка та Богуна, але його наказ не був виконаний.

Прагнучи попередити можливий наступ на Москву (пiсля розгрому І. Виговським московськоi армii пiд Конотопом за допомогою татар), московський уряд мав на метi органiзувати похiд донських i запорозьких козакiв проти Кримського ханства. До цiеi акцii московський воевода В.