Іловайськ. Розповіді про справжніх людей

Іловайськ. Розповiдi про справжнiх людей

Євген Положiй

Євген Положiй (м. Суми), 47 рокiв – вiдомий журналiст i письменник. У видавництвi «Фолiо» вийшли його романи «Потяг», Мерi та ii аеропорт», «Дядечко на iм’я Бог», «Вежi мовчання», «Юрiй Юрiйович, улюбленець жiнок», «Риб’ячi дiти».

«Іловайськ» – книга про мужнiсть неймовiрний героiзм i людянiсть украiнських солдат i офiцерiв, бiйцiв добровольчих батальйонiв, батальйонiв теробороны, всiх тих, хто опинився в кiнцi серпня 2014 року в «Іловайському котлi», що став найбiльшою поразкою украiнськоi армii в ходi вiйни на сходi.

Це чесна книга про вiйну, яка, як вiдомо, нiкого ще не зробила краще, натомiсть, серед кровi, вогню та залiза люди залишаються людьми.

Автор почув iсторii близька сотнi учасникiв Іловайськоi трагедii, книга побудована на реальних подiях. Тим не менше, просимо вважати всi збiги iмен, прiзвищ та позивних випадковими.

Євген Вiкторович Положiй

Іловайськ

Розповiдi про справжнiх людей

Передмова

Наша книга виходить у рiчницю подiй, що вiдбулися в серпнi-вереснi 2014 року пiд час украiнсько-росiйськоi вiйни на сходi Украiни.

Один рiк – занадто короткий термiн, щоб достеменно розiбратися в причинах «Іловайського котла» – майже всi люди, що приймали тодi ключовi рiшення, живi й займають високi посади в армii та урядi, а бiльша частина iнформацii, в тому числi, й щодо кiлькостi загиблих, зниклих безвiсти та поранених, утаемничена. Тому в романi немае – та й не може бути – прямоi вiдповiдi на запитання, хто винен у цiй трагедii. Шукати таку вiдповiдь мусять вiйськова прокуратура, слiдча комiсiя Верховноi Ради та iсторики-документалiсти.

Однак 365 днiв достатньо для того, щоб записати та переказати iсторii солдат i офiцерiв, що вижили в «Іловайському котлi». Деякi з цих iсторiй читач легко впiзнае – вони звучали в медiа. Та ще бiльше страшних та героiчних iсторiй не потрапили анi в медiа, анi в книгу – трагедiю i бiль тих днiв неможливо вмiстити в жоден роман.

Книжка писалася двома мовами, украiнською та росiйською, в залежностi вiд того, на iсторiю якого бiйця спирався автор, створюючи ту чи iншу главу. Якщо респондент говорив украiнською мовою – глава створювалася украiнською, якщо респондент говорив росiйською – то росiйською. Глави, написанi росiйською, перекладалися украiнською i, вiдповiдно, навпаки. Таким чином, вийшло двi рiвноцiннi авторськi версii роману: украiнська та росiйська.