Іловайськ. Розповіді про справжніх людей

«Іловайськ» – художнiй текст, роман, побудований на реальних подiях, у якому серед героiв, що мають реальних прототипiв, живуть, здiйснюють подвиги та помирають вигаданi персонажi. І якщо учасники тих подiй знайдуть у текстi деякi невiдповiдностi зi своiми спогадами, ми просимо взяти до уваги, що це – не документальна повiсть, хоча автор i намагався бути максимально точним. У цьому йому допомагали бiйцi добровольчих батальйонiв «Донбас», «Днiпро-1», «Миротворець», «Херсон», 39-го («Днiпро-2»), 40-го («Кривбас»), 42-го батальйонiв територiальноi оборони, солдати та офiцери 17-i танковоi бригади, 51-i, 92-i, 93-i бригад ЗСУ, прикордонники Сумського пересувного загону.

Без них ця книжка нiколи б не вiдбулася. Вони та iхнi подвиги – i е ця книга. Думаю, буде правильно, якщо ми присвятимо ii бiйцям, полеглим в «Іловайському котлi».

Подяки

– бiйцям добровольчих батальйонiв «Донбас», «Днiпро-1», «Херсон», «Миротворець», 39-го, 40-го («Кривбас»), 42-го батальйонiв територiальноi оборони, солдатам та офiцерам 17-i танковоi бригади, 51-i, 92-i, 93-i бригад ЗСУ, прикордонникам Сумського пересувного загону;

– рiдним та близьким загиблих та зниклих безвiсти, якi знайшли в собi сили говорити та згадувати;

– людям, якi допомагали збирати iнформацiю та шукати учасникiв подiй: Андрiю Букiну, Надiйцi Вовк, Тетянi Голуб, Максу Гусеву, Юрiю Коваленку, Юлii Левкiвськiй, Володимиру Пошвi, Тетянi Репiнiй, Олексiю Сiкорському, Валентину Терлецькому, Олександру Чижу, Юлii Чешцi, Олексiю Шухардiну;

– моiм колегам-журналiстам, чиi тексти та вiдео допомагали зрозумiти сутнiсть подiй: Юрiю Бутусову, Єгору Воробйову, Маринi Данилюк-Єрмолаевiй, Олегу Зайченку, Іннi Золотухiнiй, Сонi Кошкiнiй, Максу Левiну, Ростиславу Шапошникову, Артему Чапаю й багатьом iншим;

– Юрiю П’ятаченку, який зробив притомною украiнську частину тексту;

– моiй дружинi Аннi, яка, допомагаючи з перекладами, встигала виховувати двох маленький дiтей i народити пiд час роботи над текстом третього.

* * *

Матiр Божа поперед,

Синку Божий позаду,

Янголи по сторонам,

Що буде менi, то й буде вам.

Коли прощаетесь, обiйми мусять бути мiцними. Тодi ви нiби-то залишаетесь поруч iз близькою людиною. Вона збереже на своему тiлi вiдбиток вашого тiла так надовго, наскiльки здатна вас пам’ятати – так, буцiмто ви нiкуди i не йшли. Лiпше за всiх це розумiють пристрасно закоханi жiнки – вони завжди намагаються пригорнутися якомога щiльнiше.