Симон Петлюра

Петлюри були його прикмети: «зрiст – 166 см, середня статура, зовнiшнiсть iнтелiгентна, серйозна, мае звичку виставляти лiву ногу вперед i тримати руки перед собою; волосся на головi свiтло-русяве, довге, пряме, продiл iз правого боку, брови й вуса русявi, борода рiдка, рудувата, очi сiрi, великi, короткозорий; за вечiрнього освiтлення читае в окулярах; череп правильний, круглий, чоло рiвне й широке, нiс прямий, обличчя видовжене…» Можна сказати: юнак «без особливих прикмет». Перед нами образ типового молодого рiзночинця кiнця ХІХ – початку ХХ столiття.

Тодi можлива небезпека вiд нього безкрайнiй Росiйськiй державi видавалася мiнiмальною…

Але навеснi 1900 року Семен вступае до пiдпiльноi антидержавноi органiзацii – Революцiйноi украiнськоi партii (РУП). Партiя була молодою, 90 % ii членiв становили студенти й семiнаристи. Демократiя, конституцiя, нацiя, республiка, рiвнiсть, свобода, передiл землi, автономiя Украiни – гасла епохи стали iхньою метою. Семiнаристська «громада» Полтави вiдразу ж рекрутувала до РУП двадцять юнакiв, серед яких був i Симон.

У сiчнi 1901 року до Полтави приiхав основоположник украiнськоi нацiональноi музики, композитор i громадський дiяч Микола Лисенко. Виступи хору Лисенка були своерiдною агiтацiею, украiнською фрондою. Семiнаристи, без дозволу керiвництва, запросили композитора до актовоi зали свого навчального закладу послухати, як iхнiй хор виконуватиме його – Лисенка – заборонену кантату «Б’ють пороги»; диригувати мав Петлюра.

Семен любив театр, грав у семiнарських виставах, керував хором, пробував писати п’еси. Вiн пiдготував i вступну промову на честь композитора. Розгнiваний самоправством, ректор семiнарii накинувся на Лисенка з докорами за «пiдбурювання до розбещення юнацтва». На захист композитора став Петлюра, через що його виключили iз семiнарii в липнi 1901 року з «вовчим бiлетом». Дорога до подальшоi освiти для Симона була закрита. Залишався прямий шлях – у революцiю… Невдовзi Петлюра став делегатом Всеукраiнського студентського з’iзду, що напiвпiдпiльно вiдбувся в Полтавi.

У березнi 1902 року почався бунт у селах Полтавськоi губернii. Селяни громили маетки i склади помiщикiв, самочинно заорювали помiщицьку землю. Петлюра як партiйний агiтатор вiд РУП виiхав до села Решетилiвка, сподiваючись пiдняти селян на революцiю. Але вже за мiсяць заворушення були жорстоко придушенi владою й полiцiя стала затримувати «пiдбурювачiв».