Симон Петлюра

Вiн i далi друкувався в лiберальних «Лiтературно-науковому вiснику» та «Записках Наукового товариства iменi Т. Шевченка», спiлкувався з живим класиком украiнськоi лiтератури Іваном Франком, iз лiдером лiбералiв Михайлом Грушевським, намагався налагодити дружнi взаемини з дiячами рiзних груп украiнського руху. Багато дали йому i 90-годиннi курси у львiвському пiдпiльному Украiнському унiверситетi.

У сiчнi 1905 року в Росii почалася революцiя, i Петлюра як представник зарубiжного центру нелегально приiхав до Лiвобережноi Украiни на конференцiю РУП.

Коли в Росiйськiй iмперii проголосили полiтичну амнiстiю, Симон повернувся зi «львiвськоi емiграцii». На другому з’iздi РУП (Киiв – Полтава, грудень 1905 р.) переважна частина партiйцiв створила Украiнську соцiал-демократичну робiтничу партiю (УСДРП), прийнявши нову марксистську програму. Петлюру обрали членом Центрального Комiтету (ЦК) УСДРП.

У сiчнi 1906 року Симон, повернувшись до Львова, брав участь у ІІ з’iздi Соцiал-демократичноi партii Галичини.

Незабаром, як «професiйний партiець», разом iз Поршем i Понятенком Петлюра виiхав до Петербурга. Саме ця партiйна трiйця зайнялася редагуванням украiнського видання в Петербурзi – щомiсячника «Вiльна Украiна». Улiтку 1906 року було вирiшено закрити видання й повернути групу редакторiв до Киева. Петлюра, як член ЦК, посiв одне iз провiдних мiсць у киiвськiй органiзацii УСДРП, намагався вести пропагандистську роботу серед працiвникiв киiвських заводiв. Пiд час виборiв до ІІ Державноi Думи його кандидатуру виставили в партiйному списку. Але необхiдно було заробляти «на хлiб». За рекомендацiею М. Грушевського Симона взяли на посаду вiдповiдального секретаря щоденноi газети «Рада», яку видавав меценат Є. Чекаленко. Ця газета фактично була органом нечисленноi, але економiчно впливовоi Украiнськоi радикально-демократичноi партii. У 1908 роцi ця партiя еволюцiонувала в Товариство украiнських поступовцiв (ТУП). Працюючи в помiркованiй «Радi», Петлюра одночасно вiв театральний роздiл у часописi «Украiна» й був редактором соцiал-демократичного тижневика «Слово», з яким, як iз «екстремiстським виданням», гостро полемiзувала «Рада». На той час Симон спецiалiзувався на театральних i лiтературних оглядах.

У березнi 1907 року Петлюри не виявилося серед делегатiв чергового з’iзду УСДРП, не було його й переобрано до ЦК УСДРП. З осенi 1907 року, пiсля того, як Симона позбавили роботи в «Радi», зникло основне джерело його прибуткiв.