Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа

Не гребував Макс i чорним пiаром, розкручуючи на замовлення теми, з майстерно розiграними розлученнями та публiкуючи iнтимнi подробицi життя «зiрок» шоу-бiзнесу, якi переростали в гучнi скандали й судовi розборки.

Льолька, яка на той час вже втратила дитячi iлюзii вiд повсякденного життя, трохи поколотила понти та дозволила Максу затягнути себе в лiжко. На ii подив, Макс виявився гiдним партнером, тож iхнiй зв'язок, який вони ретельно приховували вiд всiх, тривав понад вiсiм мiсяцiв.

Розгледiвши в дiвчинi талант, Макс посвятив молоду журналiстку в таемницi професii, познайомив з редакторами та потрiбними людьми, про що жодного разу не пошкодував.

Незабаром Льольчинi репортажi не поступалися за своею якiстю й пiкантним подробицям витворам вчителя. А гонорари перевищили найсмiливiшi ii очiкування.

Але, на жаль, все гарне мае властивiсть швидко закiнчуватися. Так сталося й цього разу. Макс, втративши почуття здорового глузду, опублiкував карколомний репортаж, темою якого стало блискавичне кар'ерне зростання одного з урядовцiв.

Ще й на додачу докладно описав його матерiальний добробут та iнтимнi захоплення в товариствi неповнолiтнiх членiв суспiльства, якi були аж нiяк не жiночоi статi. Вибухнув скандал. На лихо, урядовець виявився кращим приятелем сина Самого, про що журналiсту й пояснили за допомогою бейсбольних бiт та гостроносих черевикiв. Провалявшись три тижнi на лiкарняному лiжку, Макс втiк з краiни. На останок вiн порадив Льольцi, яка не переставала рюмсати вiд переляку, зав'язувати з цiею брудною справою, тобто з журналiстикою.

Таку ж саму пораду надали дiвчинi й трое здоровенних голених пiд нуль чоловiкiв, одягнених у чорнi дорогi костюми, якi зустрiли ii наступного дня бiля виходу з кав'ярнi. Пообiцявши у випадку, якщо вона не вгамуеться, продати Льольку арабам, здорованi, ввiчливо уклонившись, поiхали у своiх справах у салонi чорного величезного, як бронетранспортер, позашляховика.

Тиждень Льолька ховалася на дачi у Маргошi, шепочучи прокльони на адресу Макса, чорного пiару, жовтоi преси й себе – дурепи безмозкоi.

На вiдмiну вiд Дашки, Льолька була в душi жахливою боягузкою, що досить часто давало ii подрузi привiд для жартiв i дружнiх настанов. Побувши подушкою для слiз, Дар'я (яка мала народитися чоловiком, але щось нагорi переплутали) строго вичитувала улюблену подругу й наставляла ii на шлях боротьби та подолання перешкод. Це допомагало, але ненадовго. Замiсть одних жахiть в уявi Льольки з’являлися iншi.