Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа

Щоб я жив повним життям, нi в чому собi не вiдмовляючи й не переймаючись – скiльки там залишилося в моiй кубушцi. Свiт багатих – для багатих. Тому я повинен бути бiльш обережним…

Усмiшка зникла з обличчя спiврозмовника i змiнилася сумним виразом. Куточки рота опустилися, миттево додаючи йому на обличчя десяток рокiв.

– Нехай ваш клiент викладе ще пару мiльйонiв, то ми зiйдемося з вами в цiнi. Не питайте, навiщо менi стiльки грошей, я вам вже натякнув щодо своiх планiв, – вiн застережливо пiдняв долоню.

 – Не питайте, як менi дiсталися стилети. Це стара i довга iсторiя. За кiлька днiв ii не розповiсти. Та й вам вона не потрiбна. Ваш клiент готовий заплатити стiльки?

– Вважаю, що вiн погодиться. Але переведення цiеi суми в готiвку вимагатиме додаткового часу, як ви розумiете.

– У мене е мiсяць до початку операцii. Вважаю, що цього цiлком досить для того, щоб ви привезли менi решту суми. Аванс залишите, – вiн кивнув на чорний шкiряний портфель, який стояв бiля масивноi нiжки столу.

 – Коли ви вiддасте всю суму, то, окрiм стилетiв, отримаете ось цi папери, якi менi вдалося зiбрати, – чоловiк пiдвiвся й пiдiйшов до книжковоi полицi. Взяв у руки звичайну канцелярську теку перев'язану червоною тасьмою.

Гiсть, скориставшись тим, що господар будинку повернувся до нього спиною, швидким рухом дiстав з кишенi пiджака невеликий флакон iз синього скла та, вiдкривши його, хлюпнув кiлька крапель у келих з коньяком, необачно залишений на столi його спiврозмовником.

Закривши флакон, вiн сховав його до кишенi й, протерши рукавом дорогого пiджака крапельки поту, якi виступили на чолi, знову надав своему обличчю зосереджений вираз.

– Ось, можете ознайомитися, – Штофман передав гостевi теку й, узявши келих, зробив кiлька ковткiв. – Досить цiкава добiрка, яка сама по собi вже коштуе величезних грошей. Але я вiддам вам папери в якостi бонусу, як ведеться сьогоднi пiд час укладання угод.

Гiсть розв'язав тасьму. Побiжно переглянувши папери, вiн закрив палiтурку i кинув теку на стiл. Потерши пальцем перенiсся, чоловiк зняв окуляри та протер скло шовковою хустиною, яку дiстав з внутрiшньоi кишенi пiджака.

– Добре, гер Штофман. Я передам клiенту вашi умови. Гадаю, ми дiйдемо з вами згоди.

– Це чудово, – його спiврозмовник ковтнув ще коньяку i, скривившись, потер рукою горло.