Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа

Так само, як i у вiтальнi будинку в передмiстi Потсдама, у камiнi палали дрова. На дубовому масивному столi, заваленому паперами й старовинними книгами, у тьмяному свiтлi настiнного бра зловiсно виблискували стилети Борджiа.

Граф, тримаючи один зi стилетiв у руках, присiв бiля камiнноi топки на низенький пуф. Вiн iз захопленням розглядав старовинну зброю. На його обличчi вiдбивалася сумiш захоплення й пихатостi. Нарештi вiн отримав бажане, витративши на досягнення мети не один рiк свого життя! Намилувавшись красою клинка, чоловiк пiдвiвся i повернувся за стiл.

Поклав стилет на чохол.

– Все пройшло без ускладнень? – граф запитально поглянув на свого гостя.

– Так. Як ви й припускали, гер Штофман, не маючи вибору, погодився на вашi умови. Я завчасно вiдправив вам стилети кур'ером, щоб ви мали змогу переконатися в iхнiй автентичностi до початку нашоi зустрiчi, – гiсть пiдвiвся з крiсла та пiдiйшовши до камiна, присiв, грiючи вiд вогню змерзлi пальцi. – Бридка погода, батьку. Чи не знайдеться у вас трохи того чудового коньяку, яким ви мене пригощали минулоi зустрiчi.

– Звичайно знайдеться. Зараз, почекай…

Граф пiдвiвся з-за столу й, пiдiйшовши до бару, дiстав невеликий кришталевий декантер та два келихи. Плеснувши в них коньяк, вiн запропонував один келих вiдвiдувачевi. Гiсть прийняв келих, зiгрiв його в долонях та, пригубивши, пiдiйшов до столу.

– Як щодо моеi частки? – чоловiк, трохи соромлячись, вiдвiв очi вiд вмiсту келиха й поглянув графу в обличчя.

– Ти ж у курсi моiх нинiшнiх справ.

Криза, що наближаеться, витягнула всi моi кошти. Наступна осiнь буде для всiх великою несподiванкою. Тому продаж стилетiв дасть менi змогу залишитися нагорi й навiть пiти уперед, залишивши позаду бiльшу частину конкурентiв.

– Наскiльки менi вiдомо, в Парижi вам запропонували п'ятдесят мiльйонiв англiйських фунтiв. За сьогоднiшнiм курсом в евро це значна сума. Думаю, що нiчого не завадить вам додати до мого гонорару пару мiльйонiв? – вiн знову запитально поглянув на графа.

– Два мiльйони? Та ти з глузду з'iхав! Я не витрачу жодного су зверху тiеi суми, про яку ми домовлялися.

Вона вже надiйшла на твiй рахунок у банку. Найбiльше, на що ти можеш ще розраховувати, – це сто п'ятдесят тисяч, якi я приготував для тебе готiвкою. Знаючи за твою жадiбнiсть та любов до грошей, я подбав заздалегiдь.

Граф пiдвiвся з-за столу й, пiдiйшовши до прихованого за картиною сейфу, набрав код на панелi електронного замка.

Рух вiдвiдувача був блискавичним.