Тарас Шевченко та його доба. Том 1

12 аркушiв цiеi серii мали розповiсти бiблiйну притчу про блудного сина.

У цiй працi Шевченка, виконанiй у 1856 – 1857 роках, вражае одна обставина: першi аркушi, що розповiдають про безпутне життя молодоi людини, нагадують раннi романтичнi працi художника, аркушi, що вiдображають кару, вражають: це картини справжнього життя миколаiвськоi Росii – солдати в колодках, кара шпiцрутенами, тюрма…

Якою гранично точною i життевою стала раптом мова художника, як одразу звiльнився художник вiд усiх умовностей романтичноi школи, вiд усiх приписiв класичноi композицii.

Цi аркушi серii, особливо «кара шпiцрутенами», стали класикою росiйського мистецтва.

Важко говорити про Шевченка-художника, не говорячи про нього, як про поета, громадянина, оскiльки все це – гранi однiеi могутньоi особистостi, яка всi своi сили вiддала народовi.

У майстернi Академii художеств, де жив i працював Тарас Григорович Шевченко в останнi роки життя, вчаться тепер студенти, майбутнi художники, якi приiхали з усiх кiнцiв нашоi величезноi краiни.

Над iх головами висить меморiальна дошка, що нагадуе про долю чудового художника-громадянина.

В ювiлейнi днi в конференц-залi Академii художеств у Ленiнградi встановлено нову меморiальну дошку Шевченковi поряд з дошкою великому росiйському художниковi Репiну.

Хай пам’ять про Тараса Шевченка залишиться у вiках i буде прапором громадянського прекрасного мистецтва, яке в усi часи оспiвувало благородну боротьбу людини за ii свободу i щастя!

І мене в сiм’i великiй,

В сiм’i вольнiй, новiй,

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом[107 - Всенародна шана.

С. 51 – 53.].

ШЕВЧЕНКО І СУЧАСНІСТЬ

Доповiдь голови Спiлки письменникiв Украiни О. Т. Гончара на урочистому засiданнi в Киевi 9 березня 1964 р

Загальне свято братерства

Дорогi товаришi!

Сьогоднi у нас велике свято.

Ювiлей Тараса Шевченка став святом нашого братерства, свiтлим святом багатонацiональноi радянськоi культури. Найкращим вiнком безсмертю Тарасовому е оцей живий вiнок нашоi дружби – ленiнськоi дружби народiв.

Бо саме вона, ця дружба, зiбрала нас тут, у цьому братньому колi, зiбрало еднаюче усiх нас почуття шани й любовi до генiального сина украiнського народу, до великого поета-революцiонера.

За столiття й тисячолiття свого розвитку народи нашоi Вiтчизни створили величезнi духовнi цiнностi, без яких свiтова культура була б неповною. Проте не завжди свiт дiзнавався про цi здобутки своечасно i в правдивому обсязi.