Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Яким же вийшов Тарас iз цього безрадiсного каторжного десятирiччя?

Пiсля заслання царизм поволi нищить Шевченка

Роки заслання передчасно зiстарили поета, надломили його здоров’я; та не був зламаний його дух! Пiсля заслання поетичний голос Тараса Шевченка лунае все з бiльшою переконанiстю революцiонера. Молода революцiйна Росiя в пiдпiллi зачитуеться полум’яними поезiями украiнського Кобзаря, вони не менш близькi iй, як i пушкiнське «Послание в Сибирь», як поезiя Некрасова, як слово герценiвського «Колокола».

Останне прижиттеве видання «Кобзаря»

На початку 1860 р. виходить нове, хоча й скалiчене цензурою, але повнiше видання «Кобзаря». Це був своерiдний пiдсумок життя поета, життя мужнього, трагiчного, дивовижно цiлеспрямованого, до кiнця вiдданого народовi. Книга пiд iменем «Кобзар» була вироком крiпацтву. Думки й почуття трудовоi експлуатованоi людини були вiдтворенi в «Кобзарi» з незнаною доти глибиною i силою. Сама лише правда була передана в цiй книзi з точнiстю i зiркiстю великого художника-реалiста.

Генiю Шевченковому завдячуемо тим, що в нашу лiтературу повновладно ввiйшла нова революцiйна думка, глибоко реалiстичний образ, народне реалiстичне мислення. «Кобзар» – вершина революцiйноi поезii, вiн означав переможне утвердження естетики реалiзму.

Поетичний дiапазон голосу «Кобзаря» величезний, для нього природними е перехiд вiд спiвучого смутку раннiх балад до героiчноi громовицi поеми «Гайдамаки» – цiеi украiнськоi «Ілiади», вiд довiрливоi iнтимноi лiрики до гнiвноi, вбивчоi сатири, вiд тих майже шепiтних вiршiв-роздумiв до бiблейських суворих фiлософських поем.

Пiсеннiсть Шевченковоi лiрики настiльки приваблива й природна, що багато його поезiй стали народними пiснями, та хоч твори Шевченковi такi близькi до народних безiменних джерел, вони нiколи не були простим переспiвом, штучним наслiдуванням усноi творчостi, вони завжди несуть на собi суб’ективнi риси генiальноi Шевченковоi iндивiдуальностi.

Для свого часу «Кобзар» був величезним художнiм вiдкриттям. Сучасники побачили в ньому не тiльки гори Кавказу, що вперше з’явилися в тогочаснiй украiнськiй поезii, не тiльки «Сибiр неiсходиму», а й безлiч нових, по-теперiшньому сказати б, новаторських реалiстичних художнiх образiв, мистецьки смiливих i свiжих. Дослiдники слушно вiдзначають незвичайну простоту й ясномовнiсть Шевченкового вислову, неприйняття ним будь-якого словесного штукарства.